Замки, палаци й фортеці Києва та області: історичні місця, які варто побачити

Київ і область мають багато старовинних будівель — від княжих укріплень і фортець до панських маєтків та розкішних палаців. Частина пам’яток розташована в самій столиці, а частина — у містечках і селах поруч. Саме замки біля Києва зберігають пам’ять про війни, відомих власників і важливі події в історії держави.

Також варті уваги найкрасивіші замки Київщини — як давні оборонні фортеці, так і палацові комплекси XVIII–XIX століть. Деякі з них працюють як музеї, інші збереглися частково — у вигляді валів, руїн або історичних місць. Але кожен із них є частиною історії краю.

Київ.info зібрав найцікавіші замки та палаци Київщини, а також архітектурні пам’ятки самої столиці — від фортець і замкових пагорбів до парадних резиденцій, міських особняків і культурних комплексів.

Архітектурні пам'ятки Києва

Історичні палаци Києва разом з оборонними спорудами створюють особливий вигляд міста та показують, як воно змінювалося протягом століть.  Наразі відвідування замків Києва та історичних комплексів дає змогу поєднати міську прогулянку з глибшим зануренням у минуле столиці.

Замки Києва

• Замок барона Штейнгеля

Цей особняк на Бульварно-Кудрявській вулиці вважають однією з архітектурних перлин старого Кудрявця. Садибу перебудували наприкінці XIX століття у стилі неоготики для барона Рудольфа Штейнгеля. Будинок має характерну вежу, асиметричну композицію та готичні декоративні елементи — зубчасті завершення стін, вузькі вікна, кам’яні балкони й маскарони.

Інтер’єри оформлювали у стилі неоренесансу: тут зберігалися каміни з кахлями й мармуром, різьблені панелі та художнє литво. Садибу доповнював англійський парк зі ставком, містками й альтанками. Сьогодні будівля належить Інституту ортопедії та травматології, але залишається однією з найцікавіших історичних резиденцій Києва.

• Київський замок

Київський замок був головною фортецею міста у XIV–XVI століттях. Його збудували на Замковій горі, і він став резиденцією князів, воєвод та адміністративним центром Києва.

Замок мав дерев’яні укріплення, башти, ворота, церкви та навіть власний годинник. Він витримував облоги татар, був важливим оборонним пунктом і місцем політичних подій.

У XVII столітті замок згорів і поступово занепав. Сьогодні на його місці розташована історична територія Замкової гори.

Фортеці Києва

• Золоті ворота

Золоті ворота — одна з найдавніших споруд Києва і символ міста. Їх звели у XI столітті за часів Ярослава Мудрого як головну парадну браму столиці Русі. Через них до міста в’їжджали посли та урочисті делегації, а сама споруда поєднувала оборонну башту й надбрамну церкву.

Після монгольської навали ворота поступово занепали, а у XVIII столітті їх засипали землею для збереження. У XIX столітті пам’ятку розкопали й почали досліджувати. Сьогодні це одна з головних туристичних локацій Києва й важливий символ його давньої історії.

• Київська фортеця

Київська фортеця — це великий комплекс оборонних споруд, які будували в різні епохи разом із розвитком міста. Її історія починається ще з укріплень Старокиївської гори V–VI століть і продовжується до масштабних військових об’єктів XVIII–XIX століть.

Фортеця відігравала ключову роль у захисті Києва від кочовиків, монгольської навали, а згодом стала військовим та адміністративним центром. У різні часи вона включала цитаделі, бастіони, укріплення навколо Лаври, форт на Лисій горі та інші оборонні споруди.

Сьогодні частина укріплень збережена, а на території працює музей. Комплекс є важливою історико-архітектурною пам’яткою столиці.

• Цитадель

Стара Києво-Печерська фортеця — цитадель Київської фортеці, збудована у XVIII столітті як головний військово-адміністративний центр міста. Комплекс оборонних споруд із бастіонами, валами та брамами розташований на правому березі Дніпра біля Лаври.

У XIX столітті фортеця втратила оборонне значення і поступово занепала, частину укріплень розібрали. Сьогодні збережені елементи цитаделі є пам’яткою військово-інженерної архітектури та входять до заповідної території.

Палаци Києва

• Кловський палац

Кловський палац — архітектурна пам’ятка XVIII століття, збудована для прийому почесних гостей Києво-Печерської лаври. Будівництво тривало у 1750-х роках за проєктом архітекторів лаврського комплексу.

Палац мав розкішні інтер’єри, садибу з парком та господарські будівлі. У різні періоди тут розміщувалися друкарня, адміністративні установи й військові структури.

Сьогодні будівля є важливою історичною пам’яткою Києва та прикладом барокової архітектури XVIII століття.

• Маріїнський палац

Маріїнський палац — барокова пам’ятка XVIII століття та офіційна церемоніальна резиденція Президента України. Його збудували у 1750–1755 роках за зразком проєктів архітектора Бартоломео Растреллі.

Палац розташований поруч із Маріїнським парком і вирізняється симетричною композицією, пишними фасадами та характерним для українського бароко кольоровим оформленням. За свою історію він неодноразово перебудовувався, зокрема після пожежі XIX століття та руйнувань Другої світової війни.

Сьогодні у палаці відбуваються державні церемонії, зустрічі іноземних делегацій та вручення нагород. У 2022 році Білу залу перейменували на Білу залу Героїв України.

• Міжнародний центр культури і мистецтв Федерації профспілок України

Міжнародний центр культури і мистецтв (Жовтневий палац) — одна з найбільших театральних сцен Києва, зала якої вміщує понад дві тисячі глядачів. Будівлю звели у XIX столітті як Інститут шляхетних дівчат.

У XX столітті споруда стала місцем трагічних подій: тут діяли каральні органи НКВС, а під час нацистської окупації — гестапо. Після війни будинок відбудували та відкрили як палац культури.

Сьогодні центр приймає концерти, фестивалі, вистави та міжнародні культурні події.

• Національний палац мистецтв «Україна»

Національний палац мистецтв «Україна» — найбільший концертний майданчик столиці, відкритий у 1970 році. Його будували як головну сцену для державних подій і великих концертів.

Зала у формі амфітеатру вміщує понад 3,7 тисячі глядачів. Тут виступали світові зірки опери, попмузики та рок-сцени, а також проходять урядові церемонії та національні культурні події.

Особняки та міські резиденції

• Маєток Лібермана

Маєток Лібермана — історичний особняк на Банковій, 2 у Києві, збудований у 1879 році архітектором Володимиром Ніколаєвим. Наприкінці XIX століття будинок перебудували для цукрозаводчика Симхи Лібермана у стилі неоренесансу, надавши йому вигляду розкішної міської резиденції.

Інтер’єри особняка вирізняються багатим декором: ліпниною, камінами, кахляними грубами та інкрустованим паркетом. У будинку були житлові покої, службові кабінети та навіть молільня.

У різні часи тут містилися державні установи, а з 1953 року — Спілка письменників України. Саме в цій будівлі у 1989 році виник Народний рух України. Під час російської атаки 1 січня 2025 року будинок зазнав пошкоджень.

• Шоколадний будиночок

Шоколадний будинок — особняк промисловця Семена Могильовцева, збудований у 1901 році в стилі флорентійських палаццо. Назву отримав через темний рустований фасад, що нагадує плитку шоколаду.

У різні роки тут мешкали державні діячі, працювали науковці, містилися установи, а в радянський час — навіть Палац одружень. Сьогодні будівля відреставрована і діє як мистецький центр та філія Київської картинної галереї.

• Особняк Аршавського

Особняк Аршавського, відомий як «Дім плачучої вдови», — пам’ятка модерну початку XX століття на Лютеранській. Його звів архітектор Едуард Брадтман для підприємця Сергія Аршавського.

Будинок отримав свою поетичну назву через жіночу маску на фасаді, по якій під час дощу стікає вода, ніби сльози. У радянський період особняк використовували державні установи, а нині він входить до комплексу президентських резиденцій.

• Особняк Беретті

Особняк Беретті — будинок архітектора Олександра Беретті, споруджений ним для себе у 1848 році. Це зразок київського класицизму з ліпниною, камінами та парадною залою.

У різні роки тут містилися наукові установи, історичні комісії, а згодом — структури радянських спецслужб. Нині будівля належить Службі безпеки України.

• Особняк Ніколи Терещенка

Особняк Ніколи Терещенка — розкішна міська садиба на бульварі Шевченка, перебудована у XIX столітті для відомої меценатської родини Терещенків.

Після революції в будинку працювали різні установи, а з 1949 року тут розміщується Національний музей Тараса Шевченка. Інтер’єри зберігають декоративні сходи, дзеркала та художні панно.

• Особняк Федора Терещенка

Особняк Федора Терещенка — історична будівля на Терещенківській, споруджена у 1878 році архітектором Володимиром Ніколаєвим. Вона стала частиною формування нового престижного району біля університету.

Будинок неодноразово перебудовували, але він зберіг риси представницької міської садиби кінця XIX століття.

Історичні будинки та садиби

• Будинок митрополита

Це колишня резиденція київських митрополитів XVIII століття, розташована поруч із Софійським собором. Будинок почали зводити у 1730 році й завершили у 1735-му. Згодом його неодноразово перебудовували, додаючи мансарду, фронтони та нові корпуси.

У різні періоди тут містилися архітектурний інститут, архів і державні установи. Сьогодні будівля входить до заповідника «Софія Київська» та виконує музейну функцію. Після реставрації у приміщеннях відтворили історичні інтер’єри й облаштували експозиції. Разом із Софійським ансамблем споруда входить до списку світової спадщини ЮНЕСКО.

• Будинок Трубецьких

Особняк на Володимирській вулиці — рідкісний приклад житлової забудови Києва доби класицизму. Його збудували у 1820-х роках, імовірно за зразковим проєктом архітектора Андрія Меленського. Будинок дерев’яний, тинькований, із мезоніном і симетричним фасадом.

У другій половині XIX століття садиба належала княгині Єлизаветі Трубецькій. Сьогодні тут працюють підрозділи Інституту археології, а сама будівля залишається цінною пам’яткою міської історії.

• Будинок Мазепи

Старовинна споруда на Подолі належить до кінця XVII — початку XVIII століття й є однією з небагатьох, що пережили пожежу 1811 року. Хоча міська легенда пов’язує її з гетьманом Іваном Мазепою, доказів його проживання тут немає.

Після пожежі будинок перебудували у стилі класицизму, а у XX столітті він пережив націоналізацію й занепад. Нове життя споруда отримала у 1990-х, коли її відреставрували й відкрили тут Музей гетьманства, який працює донині.

• Будинок із котами

Один із найвідоміших модернових будинків Києва стоїть на Гоголівській вулиці. Його збудували у 1909 році для полковника Федора Ягимовського. Через фантастичний декор будівлю часто помилково приписували Владиславу Городецькому, але архітектором був інженер Володимир Безсмертний.

Фасад прикрашають маскарони, сови, химери та барельєфи котів із зеленими очима — саме вони дали будинку популярну назву. У різні роки тут мешкали відомі науковці, зокрема механік Степан Тимошенко. Сьогодні будинок залишається житловим і вважається однією з найцікавіших модернових споруд столиці.

• Садиба Мурашка

Садиба Мурашка на Малій Житомирській — історичний комплекс XIX–початку XX століття, що складається з особняка, прибуткового будинку та флігеля. У різні роки вона належала родині Григоровичів-Барських, а згодом — купцю Олександру Мурашку, який розбудував її та відкрив іконостасну майстерню.

У XX столітті будівлі націоналізували й переобладнали під житло та установи. Після тривалих судів і пожежі 2013 року садиба повернулася у власність міста, однак досі перебуває в аварійному стані та потребує реставрації.

Архітектурні пам'ятки Київщини

Київщина — регіон із багатою оборонною та культурною спадщиною, де навіть невеликі містечка зберігають сліди давніх фортець і укріплених поселень. Історія замків Київщини охоплює кілька століть боротьби за ці землі: від княжих часів і литовсько-польської доби до козацьких воєн та гайдамацьких повстань. Хоча більшість укріплень не збереглися до наших днів, їхні замчища, археологічні залишки та топоніми дозволяють відтворити картину оборонної системи краю.

Сьогодні ці місця викликають інтерес не лише в істориків, а й у мандрівників. Туристичні маршрути замками Київщини дають змогу поєднати подорож природними ландшафтами з пізнанням минулого: від давніх городищ і козацьких укріплень до пізніших резиденцій і неоготичних маєтків.

Замки Київщини

• Бишівський замок

Бишівський замок — невелика оборонна споруда XVI століття, збудована київським підкоморієм Щенсним Харленським на місці давнього городища. Замок під Києвом укріпили валами й баштами, а згодом його розбудував син власника Єжи Харленський.

Фортеця не раз опинялася в центрі історичних подій: у 1649 році її частково зруйнували козацькі загони, пізніше тут діяла Бишівська сотня Білоцерківського полку. У 1711 році містечко три тижні тримав в облозі гетьман Пилип Орлик. Під час Коліївщини замок захопили повстанці Івана Бондаренка.

До наших днів від нього майже нічого не залишилося: сліди укріплень зберігалися біля школи, але територію пізніше забудували.

• Білоцерківський замок

Білоцерківський замок, зведений близько 1552 року, був однією з найважливіших фортець Правобережжя. Він складався з двох частин — верхнього та нижнього замків, оточених ровами й укріпленнями, між якими був підйомний міст.

Завдяки стратегічному розташуванню фортеця стала центром численних війн і повстань. Тут воювали загони Криштофа Косинського, Северина Наливайка, війська Богдана Хмельницького, Петра Дорошенка, Семена Палія та інших. У 1794 році останню облогу провів Олександр Суворов під час повстання Костюшка.

Згодом за наказом Катерини II укріплення розібрали, і сьогодні від фортеці лишилися лише топоніми та історичні згадки.

• Богуславський замок

Богуславський замок звели наприкінці XVI століття князем Янушем Острозьким на високому березі Росі. Він мав житлові та господарські будівлі, дерев’яну вежу над брамою і передмістя з укріпленнями.

У XVII столітті фортецю укріпили, однак у 1678 році її зруйнували турецькі війська разом із загонами Юрія Хмельницького. Пізніше замок відбудували: його оточували дубові палі, рів і оборонні споруди, всередині були житлові будинки, в’язниця, каплиця, кухня, стайні та криниця.

Під час Коліївщини замок здобули повстанці Максима Залізняка. Наприкінці XVIII століття він остаточно занепав і не зберігся.

• Гоголівський замок

Гоголівський замок збудували князі Корецькі у першій половині XVII століття. Найбільшого значення він набув у козацьку добу, коли став адміністративним центром Гоголівської сотні.

У середині XVII століття містечко перейшло під владу гетьмана Івана Виговського. Тут відбувалися бої козацьких і московських військ, зокрема у 1658 році Виговський розбив загін Шереметьєва. Замок і укріплення не раз руйнувалися під час воєн, але певний час утримувалися козаками.

Сьогодні про нього нагадує лише назва історичного району — Замок.

• Димерський замок

Димерський замок збудували після 1669 року польські військові на чолі з Яном Пивом для оборони Київського Полісся. Фортеця постала навколо старого маєтку і була типовим укріпленням того часу: оточена ровом, дерев’яними палісадами та валами з гарматами. Усередині розташовувалися житлові будівлі, пекарня, кухня, господарські споруди, криниця й двір перед брамою.

Замок відігравав важливу військову роль: звідси польські війська здійснювали каральні походи проти козацьких територій. У різні роки він ставав резиденцією гетьманів, зокрема Остапа Гоголя. Під час повстання Семена Палія у 1703 році фортецю штурмом узяли козаки, місто було зруйноване, хоча укріплення згодом частково відновили. До кінця XVIII століття замок занепав і не зберігся.

• Замок Корецьких

Замок князів Корецьких існував у Лісниках у XVI–XVII століттях і був дерев’яною фортецею з земляними укріпленнями. Він стояв на Замковій горі — високому мисі плато, який добре підходив для оборони.

Замок пов’язаний із родом Корецьких, що володіли місцевістю наприкінці XVI — на початку XVII століття. Через наявність укріплення Лісники навіть називали містом. Після смерті останніх представників роду та подій Хмельниччини поселення занепало, а доля самого замку лишається невідомою — ймовірно, його зруйнували у воєнні роки.

Сьогодні від нього збереглося лише замчище та археологічний культурний шар, який має наукову цінність, хоча частину території вже забудовано.

• Іванківський замок

Оборонна споруда XVI століття, розташована в центрі Іванкова на мисі над річкою Тетерів. Замок оточували високі вали та глибокий рів із водою, мав дві брами та вежу з годинником. Повністю зруйнований у 1834 році. На території залишилися сліди давньоруського городища та розкопки, які підтверджують багатовікову історію місця.

• Ржищівський замок

Невеликий замок у Ржищеві збудований у XVI ст. власниками Халецькими, пізніше відновлений Олександром Вороничем на горі з видом на місто. Захищався валом, частоколом і кутовими вежами. У 1679 році замок зайняли козацько-московські війська, місто спустошили, мешканців переселили. Після 1739 року відбудований Щеньовським, зруйнований гайдамаками під час Коліївщини. Другий замок на острові захоплено гайдамаками. Залишки помітні ще в XIX столітті.

• Рожівський замок

Замок у Рожеві збудований на початку XVI ст. Яцьком Лозою на місці старого городища. Замок перебував у власності родини Лозів до 1640 року, зруйнований під час козацьких воєн, відновлений за Семена Палія. 1789 року за люстрацією зафіксований як замок з дубовим палісадом.

• Ставищенський замок

Замок у Ставище зведений у першій половині XVII ст., зруйнований під час облоги 1664 року. У 1635 році Ставища вже мали оборонні укріплення і гарнізон. 1765 року згадується дерев’яний замок із палісадом. Нині на місці замку знаходиться парк.

• Фастівський замок

Замок у Фастові, зведений 1595 року біскупом Йосифом Верещинським. Мав форму трапеції, вал і підземні ходи, частково зруйнований татарськими набігами. Значно укріплений за Семена Палія, остаточно зруйнований наприкінці XVIII ст. Залишки зображені Наполеоном Ордою на малюнку «Замок оборонний Палія» (1868–1870).

• Хабенський замок

Замок у Хабному, зведений 1541 року князем Дмитром Видинецьким-Любецьким, зруйнований XVII ст. Дерев’яне укріплення з кількома баштами, оточене ровом із водою. Центральна частина містечка розташована на підвищенні правого берега річки Уж.

• Чорнобильський замок

Дерев’яне укріплення XV–XVII ст. на березі річки Прип’ять. Побудований у XV столітті, зруйнований татарами, відновлений 1521 року. Обнесений дерев’яною стіною, мав 18 городень і дві вежі. Замок перебував у «держанні» київських бояр, потім у родині Кмітів, далі — Сапігів і Ходкевичів, залишався у володінні останніх до 1910 року.

• Чорногородський замок

Замок у Чорногородці зведений 1595 року для захисту від татарських набігів на острові річки Ірпінь. Руйнувався у 1620-х роках, 1666 окупований московським військом, відбудований Семеном Палієм і згодом остаточно перетворився на руїни.

• Макарівський замок

Зруйнований замок XVI–XVIII століть на мисі річки Здвиж у Макарові. Фортеця мала кам’яні стіни, рови та дерев’яний частокіл, слугувала укриттям для місцевих феодалів і базою для нападів на сусідів. Замок зруйновано під час Коліївщини 1768 року, на його місці нині парк. Археологічні розкопки підтверджують багатошарову історію поселення від XI до XVII століття.

Палаци та садиби Київщини

• Зимовий палац

Зимовий палац Браницьких у Білій Церкві збудований у 1796 році як житлове приміщення поміщиків для зимового проживання. Улітку графи перебували в літньому палаці парку «Олександрія», який не зберігся. Палац розташований у центрі міста на Олександрійському бульварі та є прикладом палацового будівництва кінця XVIII століття.

Будівля відзначається класичними рисами архітектури того часу: симетричний фасад, пропорційні вікна та декоративне оздоблення, що підкреслює статус власників. Палац був частиною комплексу садибної забудови, що включав парки, господарські будівлі та альтанки, створюючи цілісний ансамбль.

• Маєток фон Мекк

Пам’ятка історії й архітектури Києва на вул. Банковій, 2. Збудований у 1879 році, перебудований у 1896 році в стилі неоренесансу архітектором Володимиром Ніколаєвим. Особняк відзначається багатим декором фасадів та інтер’єрів: ліпні стелі, мармурові сходи, кахляні груби, різьблені двері. У XX столітті тут розміщувалися військові відомства, дитячі установи, Спілка письменників України та Народний рух за перебудову. Сьогодні — осідок НСПУ та місце культурних заходів.

• Палац Браницьких

Палац кінця XVIII століття у стилі палладіанства, збудований для Станіслава Залєвського. Центральна частина з трикутним фронтоном і двоповерховими лоджіями, анфіладне планування, пейзажний парк та флігель. У XIX столітті перебудований для родини Жевуських, пізніше — конфіскований у СРСР, використовувався як колгоспна контора. Садибна церква збереглася і передана громаді.

• Палац Остен-Сакенів

Палац фон-дер Остен-Сакенів — пам'ятка архітектури на межі смт Немішаєве та села Мироцьке, Київська область (офіційно у реєстр не внесена). Микулицька маєтність, до складу якої входило Мироцьке, 1805 року подарована графу Карлу Сакену, згодом перейшла до Івана фон-дер Остен-Сакена та його сина Карла. У першій половині XIX століття зведено одноповерховий палац із наріжною баштою та парк. До 1873 року власниками були Остен-Сакени, потім Євдокія Астахова, наприкінці XIX ст. — Воронцові-Дашкові, а 1904 року маєток придбав Андрій Кулик. Палац складався з основної споруди та двох дерев’яних будинків, альтанки, фруктового саду та ставка з дерев’яним містком. Після 1917 року маєток націоналізували, тут розміщувався клуб біохімічного заводу, меблі початку XX ст. збереглися до пожежі 2000 року. Палац не відновлювався, залишки — фасадна стіна і вежа. Руїни придбала церковна громада, а з 2018 року маєток повернули громаді селища. Руїни знаходяться на вул. Біохімічній у Немішаєвому.

• Садиба Яготин

Відома садиба поблизу Києва, належала родинам Розумовських та Репніних-Волконських. Кирило Розумовський придбав землі в 1760-х рр., перевіз дерев’яний палац із Києва, оточив його великим пейзажним парком (близько 120 га). Серед гостей — Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Микола Гоголь. У 1917 році згорів дерев’яний палац, зберігся лише правий кам’яний флігель, перетворений на картинну галерею. Відновлено музей Тараса Шевченка та розпочато відбудову Троїцької церкви. У садибі збереглася унікальна нотна бібліотека XVIII–XIX ст. з творами Кореллі, Моцарта, Тартіні, Й. Гайдна та інших.

Городища та фортеці Київської області

• Переяславська фортеця

Колишня фортеця в місті Переяслав, споруджена у XVI столітті, реконструйована XVIII століття і зруйнована на початку XIX століття. У XVII ст. Переяслав був головним козацьким містом Лівобережжя. Замок займав дитинець, середмістя мало земляні вали з трьома надбрамними баштами. Після реформи 1717–1720 рр. фортеця стала однією з чотирьох важливих державних на Лівобережжі. Реконструкція 1739 року за Д. Дебоскетом перетворила її на земляне укріплення бастіонного типу. 1794 року фортецю скасовано, на початку XIX ст. укріплення частково знесено.

• Будаївське городище

Будаївське городище — давній оборонний об’єкт у центрі сучасної Боярки. Воно являє собою штучний пагорб, на якому нині стоїть церква та старий цвинтар. Ймовірно, це був укріплений дитинець або «вісь» — укріплення на водному чи болотистому місці для захисту від набігів.

Поруч існувало село Будаївка, відоме з XVI століття. Землі належали князям, монастирям і Києво-Печерській лаврі. У XVIII столітті тут відродилося церковне життя, з’явився храм і парафія.

Існує навіть версія, що в Будаївці міг народитися князь Володимир Великий, хоча вона не підтверджена остаточно. Сьогодні городище охороняється державою як історична пам’ятка.

Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Київ.info у
Телеграм t.me/kyiv_info_nmnm

Київ.info,  фото з Вікіпедії