Від братської школи до Києво-Могилянської академії: історія довжиною у понад 400 років

Києво-Могилянська академія — один із найдавніших освітніх закладів України, історія якого налічує понад чотири століття. Вона виникла на Подолі в Києві як братська школа, згодом стала колегіумом європейського типу, а потім отримала статус академії. Тут навчалися майбутні гетьмани, письменники, науковці, церковні діячі та філософи. Сьогодні традиції історичної Могилянки продовжує Національний університет «Києво-Могилянська академія», відроджений після здобуття Україною незалежності.

Заснування Києво-Могилянської академії: з чого все почалося

Щоб зрозуміти, як виникла Києво-Могилянська академія, потрібно повернутися до початку XVII століття. У той час українські культурні та релігійні діячі прагнули розвивати освіту, книговидання й підтримувати православні традиції. Важливу роль у цьому відігравали братства, які створювали школи та допомагали поширювати знання.

Києво-Могилянська академія була заснована на основі Київської братської школи, історія якої починається у 1615 році. Тоді шляхтянка Галшка Гулевичівна передала свою садибу на київському Подолі для потреб православного братства, монастиря, шпиталю та школи для дітей різних станів. Ця пожертва стала важливим кроком у становленні майбутнього освітнього закладу.

Спочатку школа була осередком навчання й духовного виховання молоді. Згодом, у 1632 році, Київську братську школу об’єднали з Лаврською школою, заснованою Петром Могилою. Так виник Київський колегіум, який поступово перетворився на один із провідних освітніх центрів українських земель.

Таким чином, рік заснування Києво-Могилянської академії — 1615-й, хоча тоді заклад ще не мав назви академії та відповідного офіційного статусу. Ця дата позначає початок освітньої традиції, яка згодом перетворилася на один із провідних інтелектуальних центрів України.

Хто підтримував першу братську школу

Велику роль у становленні школи відіграв гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Він підтримував Київське братство, допомагав йому матеріально та сприяв захисту освітньої діяльності. У 1620 році гетьман вступив до братства разом із Військом Запорозьким, що посилило його позиції.

Школа об’єднувала викладачів, письменників, перекладачів і богословів. Серед ранніх діячів, пов’язаних із її розвитком, були Іов Борецький, Мелетій Смотрицький, Захарія Копистенський та Лаврентій Зизаній. Вони працювали над поширенням освіти, створювали навчальні тексти й розвивали тогочасну книжну культуру.

Петро Могила та створення Київського колегіуму

Новий етап у розвитку закладу розпочався 1632 року. Архімандрит Києво-Печерської лаври Петро Могила заснував Лаврську школу, яка у вересні того ж року об’єдналася з Київською братською школою. Так виник Київський колегіум, відомий також як Києво-Братський колегіум.

Петро Могила став його протектором і опікуном. Він прагнув створити навчальний заклад, який поєднував би православну духовну традицію з освітніми підходами, поширеними в європейських школах того часу.

У колегіумі вивчали мови, історію, поетику, риторику, філософію та богослов’я. Значну увагу приділяли латині, яка була основною мовою викладання вищих дисциплін. Студенти також опановували грецьку, польську та інші мови.

Петро Могила дбав не лише про навчальні програми, а й про умови життя студентів. Він підтримував викладачів і допомагав молоді, яка не мала достатньо коштів для навчання. Після його смерті колегіум отримав частину його майна та бібліотеку, що налічувала понад дві тисячі книжок.

Саме завдяки діяльності Петра Могили заклад став важливим центром освіти, а його ім’я закріпилося в назві, під якою він увійшов в історію.

Коли Києво-Могилянська академія отримала статус академії

Відповідаючи на запитання, коли заснована Києво-Могилянська академія, важливо розрізняти початок її історії та офіційне визнання статусу вищого навчального закладу.

У 1658 році гетьман Іван Виговський підписав Гадяцьку угоду, яка передбачала надання Київському колегіуму прав вищої школи. Угоду ратифікував польський сейм у 1659 році. Згодом статус академії був підтверджений царськими грамотами 1694 та 1701 років.

Отже, 1615 рік вважають роком заснування закладу, 1632-й — роком створення Київського колегіуму, а 1658–1659 роки пов’язані з юридичним визнанням його статусу вищої школи. Таке розмежування допомагає зрозуміти, як поступово формувалася Києво-Могилянська академія.

Києво-Могилянська академія: історія розвитку у XVII–XVIII століттях

У XVII–XVIII століттях академія стала одним із найважливіших освітніх центрів українських земель. Сюди приїжджали навчатися вихідці з різних регіонів України, а також студенти з інших країн Центральної та Східної Європи.

Навчання охоплювало гуманітарні науки, філософію, богослов’я, мови, поетику й риторику. Важливе місце посідали музика, спів, малювання та гравюра. При академії розвивалися хорова культура й мистецькі традиції, а її бібліотека поповнювалася книжками та рукописами.

Вихованці закладу працювали викладачами, церковними діячами, письменниками й державними управлінцями. Здобуті тут знання допомагали їм створювати школи та розвивати освіту за межами Києва.

Видатні випускники Києво-Могилянської академії

Серед відомих вихованців академії були гетьмани Іван Виговський, Іван Мазепа, Пилип Орлик, Павло Полуботок та інші політичні діячі. Тут також навчалися філософ і письменник Григорій Сковорода, церковний діяч і письменник Феофан Прокопович, композитори Максим Березовський та Артемій Ведель.

Їхні біографії демонструють, наскільки різноманітними були можливості, які відкривала освіта в академії. Її випускники впливали на політичне життя, літературу, філософію, музику й розвиток навчальних закладів.

Вплив академії не обмежувався Києвом. Її вихованці викладали в інших містах, брали участь у створенні шкіл і поширювали освітні практики, які засвоїли під час навчання.

Архітектурні пам’ятки Києво-Могилянської академії

Історія закладу пов’язана не лише з освітою, а й з архітектурною спадщиною київського Подолу. На території академії та поруч із нею збереглися споруди, які нагадують про розвиток навчального комплексу в різні історичні періоди.

Однією з найвідоміших пам’яток є Староакадемічний корпус — історична будівля, пов’язана з освітньою діяльністю академії. Важливе місце в архітектурному ансамблі посідає також Трапезна церква Святого Духа, історія якої пов’язана з часами Петра Могили.

З академією тісно пов’язана історія Братського Богоявленського монастиря. У кінці XVII століття гетьман Іван Мазепа сприяв спорудженню кам’яного Богоявленського храму на місці старої дерев’яної церкви. У 1935 році храм знищили, тому він не зберігся до наших днів.

Історичні будівлі на території сучасного університету є важливою частиною культурної спадщини Києва. Вони допомагають простежити, як змінювався освітній осередок на Подолі протягом століть.

Закриття академії та перерва в її історії

Наприкінці XVIII століття Києво-Могилянська академія поступово втрачала колишнє значення через зміни в освітній політиці Російської імперії. Змінювалися навчальні програми, а можливості викладання українською мовою обмежувалися.

У 1817 році академію закрили за рішенням Священного синоду. На її місці згодом діяли духовні навчальні заклади, зокрема Київська духовна академія, яка проіснувала до 1918 року.

Закриття історичної Києво-Могилянської академії перервало багатовікову освітню традицію. Проте її ім’я та значення для української культури зберігалися в історичних дослідженнях, пам’яті випускників і громадському житті.

Відродження Національного університету «Києво-Могилянська академія»

Після проголошення незалежності України постало питання відновлення давніх освітніх традицій. У 1991 році розпочався новий етап історії Києво-Могилянської академії: заклад відродили як сучасний університет.

Тому, коли йдеться про рік заснування Національного університету «Києво-Могилянська академія», варто враховувати два різні моменти: історичний початок у 1615 році та відновлення університету в 1991-му. Сучасний НаУКМА є спадкоємцем освітньої традиції історичної академії, але працює в умовах сучасної системи вищої освіти.

Сьогодні університет розташований на Подолі в Києві. Він поєднує навчання, наукові дослідження та громадську діяльність, зберігаючи зв’язок з історією української освіти.

Києво-Могилянська академія: історія – коротко про основні етапи розвитку

Основні етапи розвитку закладу можна представити так:

• 1615 рік — Галшка Гулевичівна передала садибу для потреб братства та школи; від цієї дати ведуть історію академії.
• 1632 рік — Київська братська та Лаврська школи об’єдналися в колегіум під опікою Петра Могили.
• 1658–1659 роки — Гадяцька угода та її ратифікація пов’язані з визнанням колегіуму вищою школою.
• 1694 і 1701 роки — царські грамоти підтвердили права та статус академії.
• 1817 рік — історичну академію закрили.
• 1991 рік — розпочалося відродження Києво-Могилянської академії як сучасного університету.

Історія Києво-Могилянської академії показує, як братська школа перетворилася на впливовий освітній центр, а після тривалої перерви отримала продовження в сучасному університеті. Її спадщина залишається важливою частиною історії української освіти, науки та культури.

Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Київ.info у
Телеграм t.me/kyiv_info_nmnm

Київ.info, фото з відкритих джерел