Найглибша станція метро у Києві: драматична історія будівництва, 105 метрів під землею та 10 прихованих фактів

Ви спускаєтеся під землю на висоту 35-поверхового хмарочоса, а за стінами тунелю над вами шумить давній Печерськ. Перепад висот київського рельєфу поставив перед метробудівцями колосальний виклик, перетворивши глибину метро у Києві на справжню інженерну легенду. Та чи знаєте ви, яка станція метро найглибша у Києві і чому вона десятиліттями утримувала світовий рекорд? Розкриваємо таємниці столичної підземки, з'ясовуємо, яка станція метро у Києві найглибша, та вирушаємо в унікальну мандрівку крізь найглибші станції метро в Києві, аби дізнатися про їхні приховані бункери, занурені «глечики» та крижані стіни під землею.

Інженерний феномен Печерська: історія та глибина станцій метро в Києві

У листопаді 1960 року столиця України отримала свій перший підземний транспортний маршрут. Та навіть сьогодні багатьох пасажирів і гостей міста досі цікавить питання: яка найглибша станція метро в Києві і чому колії довелося опускати так низько під землю? Відповідь криється в унікальному рельєфі столиці. Печерські пагорби стрімко обриваються до Дніпра, тому інженерам довелося проектувати колосальні підземні горизонти. Загалом глибина метро в Києві суттєво різниться залежно від району, але саме на першій ділянці червоної лінії збудували справжній інженерний шедевр.

Яка станція метро в Києві найглибша?

Беззаперечним рекордсменом серед найглибших станцій метро Києва є «Арсенальна». При позначці 105,5 метрів вона десятиліттями утримувала світовий рекорд і досі очолює список, де зібрані найглибші станції метро Києва та всієї Європи. Головна причина, чому глибина метро Києва на цій ділянці сягає понад сотню метрів, — необхідність поступово вивести поїзди з високого Печерського плато на рівень мосту Метро через Дніпро. Та чи велика різниця за глибиною між станціями метро у столиці? Пропонуємо з’ясувати цей момент разом.

ТОП-5 найглибших станцій метро у Києві: інженерний рейтинг столиці

Київський метрополітен — це не лише головна транспортна артерія міста, а й унікальний підземний архітектурний комплекс. Тож до вашої уваги добірка станцій київської підземки, які занурюються найглибше під землю.

1. «Арсенальна» — 105,5 метрів. Беззаперечний лідер світового та європейського рівнів. Станцію відкрили 6 листопада 1960 року у складі першої черги Святошинсько-Броварської (червоної) лінії. Параметри: Глибина — 105,5 м. Тип — трисклепінна «лондонського» типу (із коротким аванзалом замість довгого центрального залу). Спуск триває близько 5 хвилин двома маршами ескалаторів.
2. «Хрещатик» — близько 100 метрів. Центральна станція червоної лінії, яка була відкрита разом із першою чергою у 1960 році. Її глибина — близько 100 м. Конструкція — трисклепінна пілонна. Має три виходи та з'єднана пересадочним вузлом зі станцією «Майдан Незалежності».
3. «Печерська» — близько 89 метрів. Станція Сирецько-Печерської (зеленої) лінії, розташована в самому серці ділового та адміністративного Печерська. Глибина — близько 89 м. Конструкція — трисклепінна пілонна. Пасажирів піднімають два ескалаторні марші з проміжним вестибюлем.
4. «Шулявська» — приблизно 84 метри. Важливий транспортний вузол червоної лінії на правобережжі міста, відкритий 5 листопада 1963 року (початкова назва — «Завод "Більшовик"»). Конструкція — трисклепінна пілонна із двома ескалаторними маршами.
5. «Олімпійська» — до 80 метрів. Глибока станція Оболонсько-Теремківської (синьої) лінії, відкрита 19 грудня 1980 року під назвою «Республіканський стадіон». Параметри: Глибина — близько 80 м. Конструкція — трисклепінна пілонна.

Найглибша станція метро Києва - секрети будівництва «Арсенальної»

Зведення об'єкта на такій глибині в середині XX століття вимагало від інженерів новаторських розробок, які раніше не застосовувалися у світовій практиці.

• Замість того, щоб копати котлован на 50-метровій глибині, проміжний вестибюль у формі залізобетонного купола вагою понад 3 500 тонн збудували безпосередньо на поверхні землі.
• Нижній край конструкції зробили загостреним. Всередині цієї «склянки» екскаватори вибирали ґрунт, і вона під власною вагою повільно просідала під землю. Процес опускання тривав 4 місяці.

• Печерські пагорби насичені підземними джерелами та хиткими пластами. Щоб запобігти зсувам під час опускання «склянки», навколо майданчика пробурили понад 400 свердловин. У них під високим тиском закачували заморожувальний розчин, перетворивши хитку землю на міцну крижану стіну.

Невідома «Арсенальна»: 10 фактів про найглибшу станцію метро в Києві та Європі

1. Експериментальна «примірка» під землею. Для вибору дизайну та освітлення архітектори збудували фрагмент станції у натуральну величину просто в тунелі. Це допомогло оцінити відбиття світла від мармуру у замкненому глибокому просторі.
2. Контрастний перегін до «Дніпра». Наступна зупинка після найглибшої підземної точки в 105,5 м — станція «Дніпро», яка розташована на відкритій естакаді. Поїзд долає цей колосальний перепад висот всього за пару хвилин.
3. «Додатковий прес» для опускання купола. Проміжний вестибюль вагою 3 500 тонн зібрали на поверхні й опускали під землю методом занурювального колодязя. Коли власної ваги конструкції перестало вистачати через тертя ґрунту, на купол зверху вигрузили сотні тонн землі.
4. Заморожування підземних вод. Щоб ґрунт не зсунувся під час опускання «склянки», навколо майданчика пробурили понад 400 свердловин і закачали заморожувальний розчин, перетворивши хитку землю на крижаний бар'єр.
5. Англійський стиль без центрального залу. «Арсенальна» — єдина в Україні станція «лондонського» типу. У неї немає довгого центрального залу: пасажири з ескалатора потрапляють у короткий 21-метровий аванзал і одразу переходять на платформи.
6. Двомаршевий ескалатор. У 1950-х роках не існувало підйомних стрічок для суцільного 100-метрового підйому. Спуск розділили на дві частини, з'єднані підземним купольним вестибюлем. Загалом поїздка триває близько 5 хвилин.
7. У перші десятиліття ескалатори освітлювалися унікальними торшерами з бронзовими елементами. Під час модернізацій їх демонтували, замінивши на сучасне балюстрадне освітлення.
8. Перший підземний прохід. Саме на ділянці між «Арсенальною» та «Дніпром» у 1951 році відбулася перша в історії київського метро збійка тунелів.
9. У торці короткого аванзалу раніше розміщувався барельєф на тему робітничого повстання 1918 року на заводі «Арсенал». У 1990-х роках його прибрали, залишивши мармурове облицювання.
10. Стабільний мікроклімат. Завдяки глибокому закладенню температура під землею на «Арсенальній» цілий рік тримається в межах +14...+18 °C незалежно від погоди на поверхні.

Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Київ.info у
Телеграм t.me/kyiv_info_nmnm

Київ.info,  фото з відкритих джерел

Історія метро Києва

У далекому 1880-му році з’явився перший проєкт підземного рейкового тунелю у Києві. План передбачав будівництво тунелю від сучасного Річкового до Залізничного вокзалу, через Поштову площу та Бессарабку. Втім, через вартість проєкту та відсутність нагальної потреби, адже столиця не була переповнена людьми, його відхилили. При цьому, ідею не стали відкладати у довгу шухляду та повернулися до неї вже у 1910- та Перша світова та Громадянська війни стали на заваді до втілення такої амбітної ідеї. Вже у 30-х роках від планів перейшли до реальних дій, і в 1937 році розпочалося будівництво двох тунелів під Дніпром. Втім вже через початок Другої світової війни, будівництво швидко згорнули.

Тільки під час повоєнної відбудови в столиці розпочали масштабні роботи зі створення тунелів.

Під землею та на її поверхні ні на день не зупинялися роботи, були задіяні сотні одиниць технічних засобів та обладнання. Проходження тунелів супроводжувалося постійними ускладненнями – своєрідний рельєф місцевості, пливуни, що розмили підземні пласти, та інші непередбачені проектом негаразди суттєво впливали на відставання у графіках виконання робіт. Однак фахівці настільки були згуртованими та цілеспрямованими, що ніякі труднощі не могли їх зупинити – ситуативно народжувалися творчі ідеї, оригінальні рішення проблем, практичні пропозиції з удосконалення техніки.

Зокрема, київськими інженерами було спроектовано новий механізований щит для проходження тунелів в’язкими глинами, що дозволило збільшити швидкість проходження з 3 до 12 метрів на добу. Окрім усього, новий щит виконував комплекс робіт, після яких у готовому тунелі залишалося лише прокласти рейки.

З історії київського метрополітену відомо, що влітку 1949-го року молодий колектив метробуду заклав перші шахти, а перша збійка (з’єднання тунелів – прим.) відбулася у грудні 1951 року, коли було з’єднано пілотний тунель між станціями «Дніпро» та «Арсенальна». Останні збійки відбулися у травні 1959 року між станціями «Вокзальна» та «Університет».

Та справжнім іспитом для прохідників метробуду було спорудження проміжного вестибюлю станції «Арсенальна», який будувався кесонним методом. Вісім кращих колективів вели двобій з підземними пливунами в той час, коли величезний залізобетонний стакан проміжного вестибюля, споруджений на поверхні, спускався на десятки метрів вглиб землі. Таке рішення було новиною не тільки на будівництві Київського метрополітену, але й у світовому метробудуванні.

При закладанні тунелів першої черги в надра землі було вміщено 660,4 тисячі кубометрів бетону та залізобетону, на облицювання станцій і вестибюлів пішло близько 7300 кв. м. граніту та мармуру.

Вже 6 листопада 1960 року в Києві відкрили першу чергу метро з п’яти станцій — «Дніпро», «Арсенальна», «Хрещатик», «Університет» і «Вокзальна».

Перший тестовий рейс 22 жовтня 1960 року провів машиніст Московського метрополітену Олексій Сімагін. А на офіційному відкритті, 6 листопада, його змінив киянин Іван Виноградов.

Церемонію відкриття провели на «Хрещатику». Потім поїзд разом з партійним начальством рушив через «Арсенальну» до «Дніпра», а звідти назад до «Вокзальної».

Варто зазначити, що перших машиністів метро дуже прискіпливо відбирали і дуже ретельно готували. Буквально, як космонавтів. Іван Виноградов був першопроходьцем, який мав неабияку дисциплінованість та працьовитість, був технічно високоосвіченим та ерудованим.

Коли у 1965 році відкрився міст Метро, саме Івану Виноградову та машиністові Степану Дикому доручили обкатку поїзда. «Спочатку ми везли не пасажирів, – розповідає Іван Андрійович, – а мішки з піском, які дорівнювали за вагою пасажирському складу. Як уперше їхали, побоювалися: під тобою ж дніпровська вода! Чуєш, як тріщить міст, віриш і не віриш у інженерні розрахунки. І досі траса через Дніпро вважається однією із найскладніших дільниць метрополітену».

Київський метрополітен після відкриття 6 листопада 1960 року став 14-м метрополітеном в Європі і третім у СРСР після московського та ленінградського.

Метро Києва сьогодні – це швидкісна позавулична, переважно підземна, транспортна система Києва.

Усього діють три лінії метро Києва, експлуатаційна довжина яких становить 69,648 км, 52 станції із трьома підземними вузлами пересадки в центрі міста.

Всі лінії електрифіковані постійною напругою 825 В, на них працюють 5-вагонні електропоїзди довжиною приблизно 100 м. Метрополітен відкритий для пасажирів щоденно з 05:30 до 23:00.

Сучасні гілки метро: Київ

Цікаві факти про метро у Києві

1. Перша станція метро в Києві. 6 листопада 1960 було відкрито першу чергу Святошино-Броварської лінії довжиною 5,2 кілометри. До неї входили станції «Вокзальна», «Університет», «Хрещатик», «Арсенальна», «Дніпро».
2. Найглибша станція метро в Києві - станція метро «Арсенальна», вона найглибша навіть у світі, адже йде під землю на 105 метрів. Станцію побудували однією з перших, в 1960 році, в безпосередній близькості від будівлі парламенту. Конструкція цієї станції «англійського типу» – всередині станція має короткий зал, тобто відстань від ескалаторів до стіни невелика. Це єдина станція в українській столиці такого типу.
3. Найдовший ескалатор в Києві розташовано на станції Хрещатик. Він нараховує 743 сходинки.
4. Швидкість поїзда в метро Києва зазвичай 60-80 км/год.
5. Станцій в метро Києва нараховується 52 з трьома підземними вузлами пересадки в центрі міста.
6. Загальна кількість вагонів у київському метро – 838 .
7. Варто зазначити, що станції київського метро знають практично у всьому світі. До прикладу, однією з найкрасивіших станцій Європи та світу залишається станція Золоті ворота. Вона оздоблена мозаїчним орнаментом, на якому можна прослідкувати історію Києва.
8. Проїзд між станцією Хрещатик і Театральна займає лише 1 хвилину 50 секунд. Це найкоротша відстань між станціями столичної підземки.
9. Найдовша відстань між станціями у столичному метро займає аж 6 хвилин і знаходиться між станціями Видубичі і Славутич.
10. У київській підземці немає смітників та урн, це пов’язано з додатковими заходами безпеки.
11. Офіційно, днем київського метрополітену, вважається 6 листопада.
12. Щотижня столичним метро користуються близько 4,5 мільйонів пасажирів.
13. Сьогодні, київська підземка входить у ТОП-30 найбільш завантажених у світі.
14. А ще, шукаючи цікаву інформацію про метро Києва, можна відзначити той момент, що київське метро – єдине на сьогодні у світі, яке цілодобово працює в якості бомбосховища через регулярні атаки російських окупантів.

Київ.info, фото з відкритих джерел