«Мавік важливіший за бронежилет»: історія воїна, який ремонтує дрони після поранення

Від ТЦК до майстерні Black Raven — історія кулеметника, який став майстром дронів.

Історію Сергія, позивний «Мудрий», розповіли у Київському обласному ТЦК та СП.

У перші дні повномасштабного вторгнення Сергій поїхав на схід — коли більшість евакуйовувалася на захід, він мчав назустріч війні. Спочатку служба почалася у ТЦК: після отриманої повістки він прийшов «на оновлення даних», і там йому запропонували залишитися — так він провів у ТЦК близько року, чергуючи в Харкові на мостах та укріпленнях. Після ротації частина підрозділу перейшла у бойові формування, і Сергій опинився у другому мотопіхотному батальйоні 93-ї ОМБр.

За його словами, із самого початку він не бачив себе штурмовиком — через вік і неідеальну фізичну форму — та опинився кулеметником після наполягань товариша з позивним «Пісатель». Сергій жартує, що носив значно більші вагони спорядження, ніж інші, і згадує, як під час привалів часто стояв, обпертий на кулемет, бо присісти було б важко піднятися.

Він брав участь у важких боях, зокрема у безпосередній обороні Бахмута, а також у боях під Іванівським, Курдюмівкою й Андріївкою. Про поранення Сергій згадує стримано — його травма стала причиною того, що «штурми з того часу стали несумісними». За проявлений героїзм він нагороджений орденом «За мужність», має бригадний хрест і цінує відзнаку 2-го мотопіхотного батальйону.

Після шпиталів майбутнє Сергія вже бачили в тиловому забезпеченні, проте він прагнув працювати з дронами. Завдяки знайомству отримав контакт головного сержанта майстерні Black Raven і пройшов шлях від «вампіріста» до майстра майстерні.

Сергій самотужки опанував багато технічних навичок — зокрема 3D‑принтер — і пройшов інтенсивне навчання по «Мавікам» у Чугуєві, де за короткий час йому передали велику кількість інформації.

У Black Raven він ремонтує дрони: за його словами, нині команда обробляє пікові навантаження до ~200 ремонтів на місяць (без прошивки), обслуговуючи свої апарати та дрони сусідніх бригад.

«За рік з лишком, що ремонтую Мавіки, всі варіанти поломок, що можуть бути, знаю. Здивувати мене чимось важко», — каже Сергій, але додає, що проблема з матрацами для дронів — відсутність запчастин — залишається гострою.

Він підкреслює потребу в інженерах, програмістах і техніках:

«Нині — війна технологій, і ми повинні йти на крок попереду ворога». Хоча у майстерні робочі графіки стали легшими, ніж на початку війни, потреба в кваліфікованих кадрах залишається великою. Сергій запрошує в Black Raven: «Усьому навчимо, усе покажемо. Було б бажання!»

Наприкінці він підсумовує свій погляд на війну і ворога:

«Я не уявляю, як можна з цими нелюдами примиритися. Хіба домовитися про якесь тимчасове припинення вогню. А так – ми повинні постійно тримати себе в тонусі – оновлюватися, вдосконалюватися, підсилюватися. Дай, Боже, щоб ця недоімперія якнайшвидше розсипалася - тоді, мабуть, і зможемо перевести подих».

Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Київ.info у Телеграм t.me/kyiv_info_nmnm

Київ.info,  фото ТЦК та СП