Дзвіниця Софійського собору: споруда, яку видно з усього Києва

У Києві є дзвіниця, яку знають майже всі - це дзвіниця Софійського собору. Вона знаходиться на Софійській площі і вже багато років є частиною історії міста. Її будували і перебудовували протягом кількох століть, але вона й досі зберігає свій історичний вигляд.

Дзвіниця Софійського собору в Києві: історія створення

Дзвіниця Софійського собору у Києві - одна з найвідоміших архітектурних пам’яток столиці, її історія починається ще з XVII століття і пов’язана з кількома етапами перебудови.

Перша відома дзвіниця на цьому місці була дерев’яною. Вона стояла з північно-східного боку собору і, ймовірно, з’явилася за часів митрополита Петра Могили під час реконструкції монастиря у 1630–1640-х роках. Ця споруда була чотириярусною і вражала висотою - про неї згадував мандрівник Павло Алеппський, який називав її однією з найвищих, які він бачив. Проте у 1697 році дерев’яна дзвіниця згоріла під час великої пожежі.

Після цього постало питання про будівництво нової, вже кам’яної споруди. Якщо говорити про те, коли побудували дзвіницю Софійського собору, то її звели на межі XVII–XVIII століть: будівництво тривало з 1699 до 1706 року. Роботи фінансувалися коштом гетьмана Івана Мазепи. Спочатку дзвіниця була триярусною, виконаною у стилі українського бароко, з невеликою банею та шпилем.

Згодом споруда зазнала серйозних змін. Через нестійкий ґрунт вона почала тріскатися, тому у 1740-х роках провели реконструкцію під керівництвом архітектора Йогана Шеделя. Верхні яруси перебудували, зберігши бароковий стиль.

Остаточного вигляду дзвіниця набула у середині XIX століття. Тоді за наказом імператора Миколи I було добудовано ще один ярус. Після надбудови четвертого ярусу стало зрозуміло, скільки ярусів у дзвіниці Софійського собору в Києві - їх чотири. Після цього споруда стала значно вищою та знову почала домінувати в міському просторі.

Сьогодні дзвіниця Софійського собору висота якої становить близько 76 метрів, є однією з найвищих історичних споруд старого Києва. Вона не лише архітектурна пам’ятка, а й важлива частина історичних подій: у 1919 році тут били дзвони під час проголошення Акту Злуки. У радянський період дзвіницю закрили для богослужінь і включили до музейного комплексу.

У XX столітті її неодноразово реставрували, зокрема після Другої світової війни та наприкінці 1990-х - на початку 2000-х років. Саме після останньої реставрації її знову відкрили для відвідувачів.

Якщо вас цікавить, чи можна піднятися на дзвіницю Софійського собору, - так, вона відкрита для туристів, підйом платний, але звідти добре видно Софійську площу та центральну частину міста.

Від Мазепи до Рафаїла: цікаве про дзвони Софійської дзвіниці

Дзвони Софійської дзвіниці мають особливу історію - частково трагічну, але водночас унікальну. Найціннішим серед них є дзвін «Мазепа», який зберігся до наших днів. Він розташований на другому ярусі дзвіниці й добре помітний із території заповідника. Його створили у 1705 році київським майстром Афанасієм Петровичем за кошти гетьмана Івана Мазепи.Саме тому дзвін і отримав свою назву. На ньому зберігся напис, який свідчить, що його створили для Софійського собору за часів митрополита Варлаама Ясинського.

Цей дзвін вважається найбільшим серед усіх старовинних бронзових дзвонів, що збереглися в Україні. Його діаметр - понад півтора метра, висота - більше метра, а вага сягає близько двох тонн. Особливу увагу привертає оздоблення: дзвін густо прикрашений рослинним орнаментом і декоративними елементами. Важливо й те, що «Мазепа» - єдиний зі старих софійських дзвонів, який не переплавили у 1930-х роках.

Ще одним відомим дзвоном був «Рафаїл», створений у 1733 році майстром Іваном Моторіним. Він був значно більшим - важив близько 13 тонн і славився своїм глибоким, гармонійним звучанням. У цей дзвін дзвонили навіть під час подій Української революції початку ХХ століття. Однак у 1930-х роках його скинули з дзвіниці та згодом знищили. Сьогодні зберігся лише невеликий уламок, який можна побачити в музейних фондах.

Загалом до 1930-х років на дзвіниці було близько 20 дзвонів різного розміру - від великих до малих. Усі вони були виготовлені київськими майстрами. Проте більшість із них спіткала одна доля - їх демонтували та відправили на переплавлення в період радянської індустріалізації.

Сучасне звучання дзвіниці з’явилося вже у XXI столітті. У 2008 році тут встановили нові дзвони - також у кількості 20. Вони значно легші за старі, адже при їх створенні враховували не лише звучання, а й безпеку для самої дзвіниці та Софійського собору. Найбільший із нових дзвонів важить близько 300 кг, а найменший - лише кілька кілограмів.

Нові дзвони мають стримане оздоблення, зате відзначаються гарною акустикою. Разом із дзвоном «Мазепа» вони створюють повноцінне й гармонійне звучання, яке сьогодні можна почути над Софійською площею.

Архітектура дзвіниці Софії Київської

Дзвіниця належить до баштового типу споруд, її основа прямокутна - приблизно 20 на 14 метрів.

Конструкція будівлі продумана так, щоб витримувати значне навантаження. Перший ярус має дуже товсті стіни - до двох метрів, які слугують опорою для всієї споруди. Вище стіни стають тоншими, щоб зменшити тиск на основу. Нижній ярус перекритий склепіннями, а верхні три яруси відкриті й утворюють єдину баштову конструкцію.

Архітектурна композиція дзвіниці виглядає цілісною, хоча її неодноразово перебудовували. Два нижні яруси мають чотирикутну форму, а два верхні - восьмикутну. Завдяки цьому споруда поступово звужується догори і завершується грушоподібною золотою банею зі шпилем. Така форма створює виразний силует і підкреслює урочистий вигляд будівлі.

Окрему увагу привертає декор. Фасади прикрашені ліпниною у стилі українського бароко: тут можна побачити фігури ангелів, орнаменти з квітів і гірлянд, а також барельєфи зі святими. Зокрема, на східному фасаді зображені апостол Андрій і князь Володимир. Більшість декоративних елементів збереглася до наших днів.

Дзвіниця Софійського собору, архітектор якої достеменно невідомий, зводилася за участі майстра Сави Яковлєва. Водночас сучасний вигляд споруди значною мірою сформувався у XVIII столітті після перебудови під керівництвом архітектора Йогана Шеделя.

Не менш цікаво виглядає дзвіниця Софійського собору всередині. Усередині вона має простору вертикальну структуру без звичних перекриттів між ярусами. До верхніх рівнів ведуть вузькі гвинтові сходи, розташовані в товщі стін. Також у першому ярусі є закрите приміщення, яке раніше використовували як сховище.

Дзвіниця Софійського собору: цікаві факти

1. Існує кілька версій, чому Софійський собор і дзвіницю не знищили у 1930-х роках, коли руйнували інші храми. За однією з легенд, французький письменник Ромен Роллан нібито переконав Йосипа Сталіна зберегти святиню. За іншою - французький дипломат пригрозив розривом відносин у разі її знищення.
2. У 1937 році режисер Олександр Довженко пропонував забудувати площу біля Софії урядовими будівлями так, щоб вони були вищими за дзвіницю. Проте навіть у його ідеї визнавалось: Софійська дзвіниця настільки велична, що «зменшує» будь-які інші споруди поруч.
3. У 1950-х роках дзвіницю планували пофарбувати зовсім інакше. Серед варіантів були навіть яскраво-блакитні та ультрамаринові кольори. Один із проєктів не затвердили через асоціації з «небажаними» політичними кольорами.
4. Під час реставрації наприкінці 1990-х - на початку 2000-х років розглядали ідею встановити ліфт у дзвіниці, але від неї відмовилися, щоб зберегти історичний вигляд пам’ятки.
5. Дзвіниця має не лише архітектурну, а й символічну цінність: на її барабані розміщені зображення біблійних пророків - серед них Давид, Мойсей, Ісая, Єремія та інші.

Дзвіниця Софійського собору: зображення

Дзвіниця собору Святої Софії фото з якої легко впізнати, має характерний силует і кольори, що вирізняють її серед інших історичних споруд і роблять справжнім символом міста.

Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Київ.info у
Телеграм t.me/kyiv_info_nmnm

Київ.info,  фото з відкритих джерел