14 лип. 2026 18:37

День Хрещення Русі-України - одне з найважливіших державно-церковних свят, яке повертає нас до події, що понад тисячу років тому визначила цивілізаційний вибір нашої країни. Прийняття християнства не просто змінило віру предків, воно інтегрувало давньоукраїнську державу в європейський культурний простір, дало потужний поштовх розвитку писемності, архітектури та освіти.
У 2026 році це свято має особливий контекст, адже воно нерозривно пов'язане з процесами відновлення історичної справедливості та національної ідентичності.

Після переходу Православної церкви України (ПЦУ) та Української греко-католицької церкви (УГКЦ) на новоюліанський календар, дати більшості нерухомих свят змістилися на 13 днів назад.
Тому у 2026 році День Хрещення Русі-України відзначають 15 липня. Раніше свято припадало на 28 липня. Цього ж дня українці святкують День Української Державності. Такий збіг є глибоко символічним: державність України та її духовна традиція мають спільне коріння, яке сягає часів рівноапостольного князя Володимира Великого.

Офіційна історія каже: Київську Русь охрестив князь Володимир Великий у 988 році. Проте цей процес не був одномоментним актом і розпочався задовго до нього.
Аскольдове хрещення (860 рік). За літописами, київський князь Аскольд після походу на Константинополь прийняв християнство разом із частиною своєї дружини. Це вважається першим «пробним» хрещенням Русі.
Дипломатія княгині Ольги (957 рік). Бабуся Володимира, княгиня Ольга, прийняла хрещення у Константинополі. Вона намагалася поширити віру на державному рівні, проте натрапила на спротив свого сина-язичника Святослава Хороброго.
Згідно з «Повістю временних літ», Володимир обирав релігію для своєї держави дуже прагматично. До Києва прибували посланці від різних народів: мусульмани з Волзької Булгарії, юдеї від хозарів, латиняни з Риму та православні греки з Візантії.
Легенда розповідає, що іслам князь відкинув через заборону пити вино («Русі єсть веселіє пити, не можемо без того бути»), юдаїзм — бо їхній народ був розсіяний по світу без власної землі, а західне християнство здалося йому занадто похмурим. Натомість краса собору Святої Софії в Константинополі так вразила послів Володимира, що вони «не знали, на небі були чи на землі». Це й визначило його вибір на користь східного християнства (візантійського обряду).

Після власного хрещення в Корсуні (Крим) та одруження з візантійською царівною Анною, Володимир повернувся до Києва. Першим кроком було повалення язичницьких ідолів: дерев'яного Перуна зволокли до Дніпра та штовхали баграми.
Масове хрещення киян відбулося у водах річки Почайни – на правій притоці Дніпра. Літопис описує цю подію так: люди заходили у воду, хто по груди, хто по шию, тримаючи на руках немовлят, а священики на березі читали молитви.

Історики зазначають, що поширення нової віри на решті територій величезної держави тривало десятиліттями, а подекуди супроводжувалося бунтами та відкритим спротивом язичницьких волхвів, особливо на північних окраїнах імперії, наприклад, у Новгороді.
Прийняття християнства кардинально змінило вектор розвитку держави:




Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на
Київ.info у
Телеграм t.me/kyiv_info_nmnm
Київ.info, фото з відкритих джерел