«Якщо врятував — значить, день прожив не дарма»: історія рятувальника з Київщини

Повітряна тривога на Київщині може пролунати будь-якої миті — вдень, уночі, під час розмови чи хвилини тиші. Для рятувальника Євгена Войтенка це означає лише одне: за кілька хвилин на ньому вже буде майже 50 кілограмів захисного спорядження.

Історію рятувальника розповіли в ефірі телемарафону «Єдині новини»

«Ми як рятували, так і рятуємо, тільки вже в інших трішки засобах захисту. Їм все одно, хто ти — пожежний, швидка чи поліцейський», — говорить Євген.

Він — інженер за першою освітою, а людей рятує з 2012 року. Якщо раніше це були переважно пожежі, то тепер — наслідки російських ударів. Євген працює у Вишгороді, але місцевих рятувальників часто залучають до роботи в Києві та по всій області.

«Коли росіяни б’ють масово, руки потрібні завжди», — каже він.

Під час роботи в задимлених будинках рятувальники часто орієнтуються буквально навпомацки.

«Чорні полоси — це люди. Піднімаємося, рукою тримаємося за стіни, бо коли великий дим, ми ж не бачимо площу, куди йти», — пояснює Євген.

Один із таких виїздів — удар дрона по житловому будинку у Вишгороді 30 листопада. Тоді безпілотник випалив під’їзд: люди вистрибували з вікон, були загиблі та поранені. Для рятувальників це — болюча, але постійна реальність.

«Перше — це евакуація і думка, щоб не було загиблих. Одне з найстрашніших — це влучання російського “Калібра” у багатоквартирний житловий будинок», — зізнається він.

Найважче, каже Євген, — втрати серед дітей.

«Загиблий хлопчик — це, мабуть, найстрашніше. Це було в Нових Петрівцях».

Осмислення побаченого приходить одразу, але з часом формується інша внутрішня броня.

«Ми вже психологічно готові. Більшість наших хлопців це розуміє», — говорить рятувальник.

Іноді трапляються й моменти, які змушують усміхнутися крізь напругу. Під час одного з виїздів жінка, заблокована в задимленому будинку, відмовлялася виходити.

«Я їй одягаю апарат, кажу: давайте, йдемо. А вона відповідає — зачекайте, я вікно на балконі закрию», — згадує Євген.

Він усміхається:

«Я люблю наших людей. Навіть після такого вони переживають, щоб вікно закрити».

Ця робота — про постійну небезпеку, але й про відчуття сенсу кожного дня.

«Тут ти розумієш, що кожен день — не задарма прожитий», — каже Євген.

І додає просту, але дуже точну формулу:

«Якщо ти виїхав, врятував, погасив — значить, день прожив не задарма».

Це історія про людей у формі, які першими заходять туди, де ще небезпечно, і залишаються доти, доки загроза не відступить. Про роботу, що не зупиняється ні вдень, ні вночі. Про відповідальність за кожне рішення і ціну кожної хвилини, від якої залежить людське життя.

Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Київ.info у Телеграм t.me/kyiv_info_nmnm

Київ.info,  скриншот з відео