Садиба ювелірів на Андріївському Узвозі під загрозою повного знищення

Зараз садиба ювелірів на Андріївському Узвозі просідає та руйнується. Будівлі навколо перетворилися на руїни. Внутрішній двір також знаходиться в занедбаному стані.

За інформацією Антона Короба, мальовничі дворики колишнього приватного домоволодіння розташовані на двох терасах під Замковою Горою. Як бачимо на світлинах Андріївського Узвозу 1860-1870-их років, садибне місце було незабудованим. Станом на 1874 рік ділянка належала київському купцеві 2-ої гільдії Дементію Жукову. У 1879 року садибу придбав колезький секретар (цив. чин прирівнювався до рангу штабс-капітана в піхоті) Яків Мощинський. За проєктом архітектора Павла Спарро він розпочав будівництво двоповерхового дерев'яного на мурованому підвалі будинку. У первісному вигляді, будинок був значно вужчим - фасад на чотири віконні осі. Він займав лише частину червоної лінії садиби - праворуч і ліворуч по фронту вулиці залишалися вільні місця. У 1880 році Мощинський завершив будову.

«У флігелях були здебільшого майстерні - виробничі приміщення з кімнатами-житлом для підмайстрів. У головному будинку були квартири, де, зокрема, мешкало багато живописців, які очевидячки тут таки працювали: Григорій Рогожкін (жив тут у 1899-1905), Євстафій Дяченко (1906) та Григорій Виґуров (1906-1909). Останній - брав участь у розписах Покровського (на Солом’янці) та Хрестовоздвиженської церкви (на Подолі), виконав єдиний прижиттєвий портрет засновника Троїцького монастиря на Звіринці - о. Йони (Мірошниченка). Також Виґуров поруч з іншими київськими іконописцями, сніцарями (різьбярі іконостасів), майстрами церковного начиння у 1908 році виступив одним із засновників Товариства релігійних художників.  Головою товариства було обрано Івана Селезньова, а його заступником - Івана Їжакевича. Товариство розташовувалася поруч - садибі №22, яка належала старості іконописного цеху Івану Шатрову. 

Після ревіталізації вулиці у 1980-роки тут розмістили художні майстерні. Багато митців тут працювали, але вже більше 10 років садиба приватизована, стоїть пусткою, тихо розвалюється. Нещодавно розпочалися роботи з підготовки до будівництва, у ході яких було розчищено верхню терасу від залишків дерев'яного флігеля 1880 року», - написав Антон Короб.

Споруди, навіть уже знищені, перебувають на обліку як пам’ятки.

Київ.info, світлини зі сторінки Антона Короба