Ракетний удар по місцю базування українських військових на Дніпропетровщині: нові деталі

У 35-ій окремій бригаді морської піхоти ім.контр-адмірала Михайла Остроградського прокоментували ракетний удар, що росіяни здійснили по місцю розташування ЗСУ 1 листопада на Дніпропетровщині.

Ракетний обстріл на Дніпропетровщині: офіційна відповідь бригади

«Наразі у бригаді відповідні служби проводять комунікацію з рідними та організаційні процедури щодо транспортування загиблих воїнів. Також, продовжуємо сприяти правоохоронним органам з'ясовувати причини трагедії», - повідомили в бригаді.

Крім того зазначили, що попри спроби ворога маніпулювати на трагедії, нібито підрозділ втратив боєздатність - марні.

«Відповідь від побратимів загиблих росіяни побачать на полі бою. Не забуваємо, хто саме винен у загибелі наших побратимів та цивільних громадян, хто вторгся на нашу землю. За кожного полеглого буде відплата! Нагадуємо, що в 35 окремій бригаді морської піхоти працює консультаційна лінія за номером телефону: +380963744857; +380663708887», - йдеться у заяві, оприлюдненій 5 листопада ввечері.

Поранені та загиблі на Дніпропетровщині: розповідь військового

Видання «Суспільне» повідомило про те, що журналістам вдалося поспілкуватися з військовим, який 1 листопада 2025 року також приїхав на нагородження.

Його розповідь про те, що трапилося того вечора, оприлюднили прямою мовою і на умовах анонімності, з міркувань безпеки.

«Це була річниця створення батальйону й мало бути урочисте нагородження з вогнищами та смолоскипами. Нам скинули дві локації, куди треба було приїздити. Ми з побратимами були в першій групі, у лісі, де запалювали факели. А один із моїх побратимів — на другій точці, біля магазину. Тривога була вже давно. Ми їхали туди без навігатора, бо він просто не працював через тривогу. Погода була похмура, ніякі дрони чи крила над нами не висіли. Швидше за все, нас хтось "злив" зі своїх. Вони знали ці дві точки і вдарили через 15 хвилин після того, як уже мало початися нагородження.

Коли ми приїхали в ліс, командир сказав нам чекати. Ми стояли за метрів 100 від факелів. Десь за 15 хвилин у цю точку прилетів "Іскандер". Ми нічого, по суті, й не почули — був вибух, ми попадали. Одному хлопцю, який стояв біля нас, посікло ногу, іншому — плечі. Але нам просто пощастило, що ми чекали й не стояли там, де мало бути нагородження. Всі хто там був — 200. Скільки конкретно, я сказати не можу, але троє людей точно. Вночі їхні тіла не вдалося знайти, вони лежали там до ранку. Якби ми стояли всі в тій точці, нас би всіх і поклали.

Ми почали їхати по полях, просто навпростець. Потім прилетіли ще "шахеди". Я особисто не чув, як прилетіло й на другу точку, біля магазину. Коли ми вже їхали з лісу, то побачили, що і в самому селі щось горить. Один із військових писав у групу: "викликайте швидкі в село", там були поранені. Він сам був важко поранений і потім помер у лікарні.

Ми повернулися в село, бо наш побратим, який був біля магазина, не виходив на звʼязок. Медики казали, що восьмеро — 200, сорок поранених, шість зниклих безвісти. Це все серед військових. Ми хотіли забрати тіла, але поліція сказала, що все треба робити через морг. У морзі на упізнанні ми нашого побратима не знайшли. Шукали його серед поранених у лікарні, поки він сам не віддзвонився. Його поранило.

Чому я погодився поговорити з журналістами? Та тому, що люди мають знати правду. Я просто ставлю на місце дружини своїх побратимів, свою жінку. Або ставлю на місце загиблих хлопців себе. У них рідні взагалі нічого не знають. Їм нічого не кажуть. Бо це просто недбалість командування. Бо тривога вже була. І треба було, щоб у районі десяти кілометрів усі звідти поїхали. Щоб там просто нікого не лишалось».

Читайте також: 1 листопада близько 17:00 ворог завдав ракетного удару по місцю базування українських військових.

Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Київ.info у Телеграм t.me/kyiv_info_nmnm

Київ.info, фото ілюстративне