Президент привітав воїнів із Днем Збройних сил України

День Збройних Сил України, який відзначається 6 грудня, щороку нагадує про тих, хто, взявши до рук зброю, доводить силу українського народу.

Президент України підкреслює, що саме військові об’єднують країну — у боротьбі, у вдячності, у пам’яті й у великій повазі, яка сьогодні стала явищем і навіть мистецтвом нової України

Ця повага — більше, ніж слова, донати чи молитви. Вона — у сотнях муралів, які з’явилися у містах і селах по всій країні. Кожне зображення — присвята українському воїну, кожен портрет — символ мільйонів подяк. Президент закликає не проходити повз, а зупинятися, вдивлятися в ці обличчя й пам’ятати їхні історії.

У промові згадано багатьох військових:

• того, хто обороняв Київ і летів на допомогу Маріуполю;
• спортсмена, який став захисником;
• всесвітньо відомого оперного співака, що пішов на фронт;
• ювеліра з «золотими руками», який нищив окупантів.

Ці люди народилися у різних родинах і містах, але об’єднані однаковими цінностями та однаковою шаною.

Особливо звучать окремі історії:

• Данило Погорілов, який, маючи астигматизм, чітко бачив зло і врятував своїх побратимів ціною власного життя.
• Олег Фадєєнко, двометровий «Малиш», який звільняв Куп'янськ і Херсон, став Героєм України.
• Дем, загиблий наступного дня після свого дня народження.
• Тарас Березюк, який поліг у День Незалежності.

Такі історії — у сотнях муралів по всій країні. Це символізм болю й гордості: герої захищали свої домівки, а тепер їхні портрети залишаються на стінах цих домівок.

Президент наголошує: одного дня дитина запитає батьків: «А хто це?» — і вони знатимуть, що відповісти. Так з покоління в покоління передаватиметься пам’ять про воїнів і їхні принципи — честь, волю, впертість, людяність і любов до України.

У промові згадані десятки історій:

• Віталій Трухан, який покинув інститут 2014-го й поїхав у зону АТО.
• Олексій Остапенко, що завжди казав дружині: «Хто ж, якщо не ми?»
• Олексій Мовчан, який врятував з-під завалів 11 людей і котика.
• Тарас Чайка, екіпаж якого він урятував, а в університеті тепер є аудиторія його імені.

Усі ці люди — частина великої історії спротиву.

Президент нагадує слова першого дня повномасштабного вторгнення: «Стійте міцно. Ви все, що в нас є!» Тоді Україну недооцінювали, казали, що шансів немає. Але військові вистояли — і разом з ними вистояла держава.

Пліч-о-пліч зі Збройними Силами стали сотні тисяч українців:

• перша жінка-командир артилерійського підрозділу;
• снайперка, яка знищила десятки окупантів;
• кулеметниця, яка пішла воювати у 19 років;
• Пташка, Тайра, Ксена, Руда — і тисячі інших жінок, які змінили мирну професію на військову службу.

Хтось був підприємцем, хтось учителем, фермером чи дизайнеркою. Хтось виховував дітей, будував бізнес, мріяв про подорожі. Росія вкрала ці мрії, і люди стали перед вибором — обрати Україну. І вони обрали.

Серед згаданих воїнів:

• Чорний, що міг працювати на залізниці, але бився на Харківщині й Донеччині;
• Крилов, львів'янин, який загинув під Бахмутом;
• Бокс, киянин, який загинув під Запоріжжям.

Вони залишаються з нами — у серцях, у віршах, у подяках.

У Львові — присвята Маріуполю. У Дніпрі — нагадування про наш рід. У Берліні, Парижі, Британії, Польщі, країнах Балтії — синьо-жовті стали символами сміливості. Світ визнає: Україна виборола право на життя і заслужила на чесний мир.

Президент окремо подякував кожному підрозділу:

піхоті, артилерії, розвідці, десанту, спецпризначенцям, танкістам, ракетним військам, Силам безпілотних систем, ССО, штурмовикам, інженерам, зв’язківцям, кіберфахівцям, медикам, логістам, Повітряним і Морським силам. Усім, хто «дипстрайками повертає зло додому — в Росію».

Кожен, хто щодня захищає країну, заслуговує на шану. Кожен — воїн. Кожен — герой. Президент вітає їх з Днем Збройних Сил України і віддає шану тим, хто загинув за нашу свободу.

«Вічна слава вам! Вічна пам'ять тим, хто віддав за Україну своє життя!»

Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Київ.info у Телеграм t.me/kyiv_info_nmnm

Київ.info,  фото ФК "Динамо"