Пішов до «Привидів Києва», щоб продовжити справу загиблого племінника-льотчика: історія воїна

Киянин Іван присвятив себе роботі ІТ — керував технічними рішеннями у приватних компаніях. Та його життя поділилося на «до і після» у перший день повномасштабного вторгнення росіян до України. Захищаючи небо столиці, у повітряному бою загинув його племінник, Герой України, льотчик 40-ї бригади тактичної авіації «Привид Києва» полковник В’ячеслав Єрко. Тоді Іван ухвалив доленосне рішення йти до війська.

Історію солдата розповіли у 40 бригаді тактичної авіації «Привид Києва».

Чоловік пішов в ту саму бригаду, де служив В’ячеслав Єрко. Він не зміг пробачити вбивство рідної людини. Його комп’ютерні знання, точність, холодний розум і розрахунок знадобилися для служби навідником-планшетистом в мобільній вогневій групі.

Сьогодні його МВГ вже знищила майже два десятки ворожих повітряних цілей.

«24 лютого 2022 року став чорним днем в нашій родині. Приголомшила звістка про загибель племінника В’ячеслав Єрка – одного з найбільш досвідчених українських військових льотчиків. Не одразу зрозумів, що цей день змінить все наше життя. Коли емоції вщухли, залишилася тільки одна думка: я маю продовжити його справу, - розповідає Іван. - Це була не емоція, а внутрішня потреба. Він загинув, щоб ми жили. А я не хотів просто жити далі спокійним життям і спостерігати, як ворог плюндрує нашу країну, нищить наших громадян. Я захотів воювати замість племінника, продовжити його світлу справу захисту Батьківщини. Тому ні про що не жалкую, адже одразу потрапив до легендарної 40 бригади тактичної авіації «Привид Києва». Тут служив Слава. Це його бригада. Це його бойові побратими, а тепер — і мої».

Іван зізнається, що знаття в ІТ добре допомагають у службі.

«У технічних підрозділах, особливо в мобільних вогневих групах, потрібні мислення, точність, холодна голова, навики роботи з електронним обладнанням. Мені це близьке. Я боєць, який знає, що робить. До того ж, ворог постійно вдосконалює свої шахеди і ракети. Тому ми маємо бути розумними і навченими воїнами, наперед продумувати як і чим зможемо відбивати атаки», - пояснив військовослужбовець.

Іван зазначає, що кожна успішно знищена російська ціль — «це маленька частина тієї великої помсти за племінника, яка живе в мені».

Сьогодні військовий робить усе, щоб спинити ворога та сміливо продовжує справу свого племінника.

«Він був у небі — я прикриваю із землі. Це один бій, просто з різних рівнів. На своїй посаді, у своєму колективі я стараюся робити, що можу, щоб спинити агресора. Переконаний, що кожен українець може внести свою допомогу в оборону Батьківщини. Війна — це справа кожного. І тільки разом ми зламаємо хребет окупанту. Не чекайте, поки вас торкнеться біда. Долучайтеся до оборони зараз, поки є вибір. Бо завтра може бути пізно», - підкреслив військовослужбовець.

Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Київ.info у Телеграм t.me/kyiv_info_nmnm

Київ.info,  фото 40-ї бригади тактичної авіації «Привид Києва»