Обороняв Київщину 18-річним курсантом, а нині — командир роти: історія офіцера 41 ОМБр

Командир механізованої роти 41 окремої механізованої бригади, лейтенант із позивним «Іскра», свій вибір зробив ще задовго до війни.

Його історію розповіли в 41 окремій механізованій бригаді.

Він зізнається: з юних років бачив себе саме піхотним офіцером. Навчаючись у Національній академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, мав можливість обрати різні напрямки, але свідомо пішов у піхоту. Каже, що навіть у часи високих технологій і сучасної зброї саме піхотинці першими приймають на себе удар і тримають лінію фронту.

Про справжню війну «Іскра» знає не з книжок. У 18 років, будучи курсантом, разом із такими ж молодими побратимами він обороняв Ірпінь і Бучу, не дозволяючи ворогу прорватися до столиці. Під постійними артилерійськими та мінометними обстрілами курсанти відбивали атаки противника й утримали всі свої позиції. Згодом хлопці дізналися, що окупанти, розлючені великими втратами, навіть призначили грошову винагороду за кожного з українських захисників, намагаючись видати їх за «елітний спецпідрозділ», хоча більшість оборонців ще зовсім недавно сиділи за шкільними партами.

Під час боїв за Ірпінь лейтенант зазнав поранення. Він згадує, що в момент обстрілу перебував поруч із побратимом, коли поруч розірвалася 120-міліметрова міна. Поранення виявилося серйозним, але, за його словами, все могло завершитися значно трагічніше. Напередодні цього «Іскра» вивів із міста цивільних — подружжя літніх людей та молоду жінку, провівши їх у безпечне місце через міст, який перебував під постійним вогнем і контролем ворожих безпілотників. Військовий переконаний: саме небайдужість і людяність тоді його й уберегли.

За проявлену мужність «Іскра» разом з іншими курсантами був відзначений державною нагородою — медаллю «Захиснику Вітчизни», яку вручив Президент України Володимир Зеленський. Після лікування та дострокового завершення навчання в академії офіцер добровільно обрав службу у 41 окремій механізованій бригаді, пояснюючи це бажанням бути поруч із земляками з Кіровоградщини.

Свою службу він розпочав командиром взводу, згодом очолив роту і нині продовжує виконувати бойові завдання. У підрозділі лейтенанта служать чоловіки значно старші за нього, однак, за словами військового, взаємна повага і довіра тут — основа всього. Він переконаний: командир має бути поряд зі своїми бійцями, особливо тоді, коли найнебезпечніше.

«Іскра» наголошує, що піхотний офіцер не має права ховатися за спинами підлеглих. Він завжди повинен бути на позиціях разом із ними, щоб ніколи не виникло питання — де був командир у вирішальний момент. Для нього це не просто правило служби, а життєвий принцип, який він поділяє зі своїм батьком — старшим сержантом Збройних сил України, який також нині боронить державу.

Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Київ.info у
Телеграм t.me/kyiv_info_nmnm

Київ.info,  фото бригади