«Не так, як раніше»: про лікарів «Охматдиту» та їх роботу в умовах війни зняли документальний фільм

Вийшов документальний фільм «Не так, як раніше» режисерки та продюсерки Світлани Рудюк про лікарів Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» та їхню роботу в умовах повномасштабного вторгнення. Про це пише divoche.media.

У центрі стрічки двоє героїв: кандидат медичних наук, мікрохірург, ортопед-травматолог та завідувач відділення пластично-реконструктивної мікрохірургії Валерій Бовкун та фізична терапевтка й ерготерапевтка відділення фізичної та реабілітаційної медицини Альона Безлегка.

У березні 2022 року Світлана Рудюк знімала перші сцени «Не так, як раніше» в лікарні «Охматдит» та була вражена силою і витримкою лікарів, які щодня рятують життя.

Знімальна група провела кілька тижнів поруч із лікарями, іноді навіть ночувала у лікарні та разом із медиками та пацієнтами ховалась від бомбувань російських агресорів.

«Найважчим у перші дні повномасштабного вторгнення було почуття повної невідомості та глибокої несправедливості, особливо за тих дітей, які приїздили до нас з ампутаціями. Для мене, як для фізичної терапевтки, це був новий і страшний досвід, тому що ми разом всією країною вчилися, як допомогти цим дітям, як бути поруч. Найболючішим було питання “Чому?”, “За що?” Чому саме діти мають страждати, чому гинуть цивільні люди, військові й чому саме такі випробування випали саме на нашу долю? На той час підтримували люди навколо. І також лікарі, які попри втому сміливо брали участь в найскладніших операціях, допомагали дітям. І оцей приклад їхньої сили надихав мене бути в строю, працювати, волонтерити», — згадує перші дні повномасштабної війни Альона Безлегка.

У липні 2024 року російська ракета влучила в один із корпусів «Охматдиту», унаслідок удару загинула дитяча лікарка-нефрологиня Світлана Лук’янчук. Проте попри травми, поранення та стан шоку працівники медзакладу надавали допомогу дітям та дорослим, розгрібали завали.

У 2025-му знімальна група фільму повернулась до лікарні, щоб дізнатись, що відбувається з лікарнею та героями стрічки зараз.

«Особисто для мене найважче — це бачити поранених дітей, у яких через напад росіян наразі зруйновано дитинство. І моя місія — допомогти цим дітям та повернути їх до нормального життя. Коли бачиш, як наші пацієнти одужують, то з’являються нові сили працювати», — зізнався Валерій Бовкун.

Загалом команда фільму відзняла понад 1000 хвилин матеріалу, проте до фільму увійшли лише 46 хвилин.

«Цей фільм — про повагу до тих, хто щодня рятує та покращує якість життя. Про медиків. Для мене, як для режисерки, було важливо, спостерігаючи за світом лікарів, за їхньою мужністю й самовідданою працею, бути поряд так, щоб не заважати. Ми намагалися бути частиною їхнього процесу: підтримували, жартували, були щирими. І всі ці роки нашого знайомства ми продовжували тримати зв’язок. І коли ми приїжджали в Охматдит у 2022-му, 2024-му, 2025 роках, то я знову і знову відчувала: кожен день тепер не такий, як раніше. Ми не знаємо, що буде завтра, через тиждень. Ми живемо в постійній турбулентності, в невизначеності. Але ми продовжуємо боротися, триматися, робити свою роботу, залишатися собою. Для того щоб у майбутньому, коли ми переможемо, жити, хоч і не так, як раніше, але гідно», — зазначила режисерка Світлана Рудюк.

Надалі на фільм чекає фестивальна дистрибуція.

Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Київ.info у Телеграм t.me/kyiv_info_nmnm

Київ.info,  відео з Ютуб