Михайлівський Золотоверхий собор в Києві: історія та цікаві факти обителі

Михайлівський Золотоверхий собор в Києві – одна з найвизначніших сакральних, архітектурних та духовних святинь України. Пропонуємо більше дізнатися про цю унікальну українську перлину, її особливості та  з’ясуємо, як легко дістатися до обителі.

Михайлівський Золотоверхий собор: історія

Тисячолітня історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря охоплює період від розквіту Київської Русі до барокового піднесення, трагічного радянського знищення та масштабного відродження на межі XX–XXI століть.

За свідченнями істориків, витоки обителі сягають другої половини 1050-х років, коли київський князь Ізяслав Ярославич (у хрещенні Димитрій) заснував у Верхньому Києві монастир св. Димитрія та однойменну церкву поблизу Софійського собору.

11 липня 1108 року син Ізяслава, князь Святополк II Ізяславич, заклав кам'яний собор на честь свого небесного покровителя — Архистратига Михаїла. Будівництво завершилося у 1113 році. Храм став першим у Києві з позолоченою банею, за що й отримав назву «Золотоверхий». Того ж 1108 року дружина Святополка, візантійська принцеса Варвара, привезла до Києва мощі святої великомучениці Варвари, які і стали головною святинею обителі.

Під час захоплення Києва військами хана Батия собор зазнав значних руйнувань: монголи зняли позолочені бані та пограбували храм. У 1496 році монастир відродився й отримав офіційну назву Свято-Михайлівського за назвою собору Святополка.

У 1620 році митрополит Йов Борецький зробив обитель резиденцією відновленої православної Київської митрополії, перетворивши її на осередки боротьби проти унії. На кошти гетьмана Богдана Хмельницького у 1655 році баню собору знову вкрили міддю та позолотили. Також права монастиря на маєтності підтверджували гетьмани Петро Дорошенко, Іван Мазепа та королівські грамоти.

У 1713–1715 рр. було споруджено муровану трапезну церкву Іоана Богослова. Собор перебудували в стилі українського (мазепинського) бароко, додавши йому 7 куполів та звівши трьохярусну дзвіницю. У XIX – на початку XX ст. сформувався повноцінний монастирський комплекс: готелі для прочан, келії півчих та Варваринського відділення, а також церква Св. Миколая (1855–1856).

Після перенесення столиці УРСР до Києва було прийнято рішення про побудову Урядового центру на місці монастиря. Незважаючи на спротив мистецтвознавців (зокрема Миколи Макаренка, який єдиний відмовився підписати акт на знесення і був репресований), у 1934–1936 роках більшовики знесли дзвіницю та келії, а 14 серпня 1937 року підірвали собор.

З ініціативи Олеся Гончара та згідно з указом Президента України Леоніда Кучми від 9 грудня 1995 року розпочалася відбудова святині. На День Києва 1998 року освятили дзвіницю, а у травні 2000 року — повністю відновлений собор. У 2001–2004 роках з Ермітажу та музеїв РФ в Україну вдалося повернути частину оригінальних фресок собору XII століття.

Пройшов Михайлівський собор і бойове хрещення сьогодення. Під час Революції Гідності у ніч проти 30 листопада 2013 року монастир прихистив студентів, яких жорстоко розігнав спецпідрозділ «Беркут». Михайлівський собор перетворився на фортецю, шпиталь та символ духовного опору під час подій на Майдані.

Михайлівський Золотоверхий собор: архітектура та стиль

Оригінальний храм XII століття був класичною хрестово-купольною одноглавою спорудою візантійсько-давньоруського типу. Проте його сучасний вигляд — це результат тривалої еволюції.

• Мазепинське бароко (XVII–XVIII ст.). За сприяння гетьманів Богдана Хмельницького, Петра Дорошенка та Івана Мазепи храм зазнав грандіозної перебудови. Михайлівський Золотоверхий собор архітектура якого збагатилася рисами українського бароко, виріс до 7 куполів, отримав вишуканий ліпний декор фасадів та струнку трьохярусну дзвіницю.
• Спроба порятунку та альтернативний проєкт. Коли у 1934 році більшовики вирішили звести урядовий майдан і знести собор, єдиним архітектором, який у своєму конкурсному проєкті запропонував зберегти храм та пам'ятник Хмельницькому, був Йосип Каракіс. На жаль, тоталітарна влада відхилила цей задум.
• Відбудова 1997–2000 рр. Після того як у 1934–1936 роках монастир розібрали, а 14 серпня 1937 року остаточно підірвали собор, у 1990-х роках почалося його відродження. Завдяки збереженим обмірам, фотографіям та кресленням храм відбудували до найменших деталей саме у бароковому вигляді XVIII століття.

Михайлівський Золотоверхий собор всередині: інтер'єр та іконостас

Крок через поріг собору переносить у простір, де давня символіка переплітається з високим бароковим мистецтвом.

Іконостас Михайлівського Золотоверхого собору. Центральне місце посідає грандіозний п'ятиярусний дерев'яний іконостас, вкритий різьбленням і позолотою. Він є точним відтворенням знищеного барокового іконостаса гетьманської доби, над окремими елементами якого у давнину працювали видатні київські золотарі (зокрема Самійло Ростовський).

Світловий простір. Простір Михайлівського Золотоверхого собору всередині спроєктовано так, що світло з високих вікон центрального барабана акцентує увагу на вівтарній частині та розписах, створюючи ефект невагомості бань.

Найбільшим скарбом собору вважаються мозаїки і фрески Михайлівського Золотоверхого собору, виконані у XII столітті. На відміну від суворого візантійського канону, київські майстри — серед яких, імовірно, був видатний іконописець Алімпій Печерський — додали постатям динаміки, об'єму та живих емоцій.

Мозаїки Михайлівського Золотоверхого собору створювалися з кубиків смальти 113 різних відтінків! Майстри втискали смальту у сирий тиньк під різними кутами. Завдяки цьому світло від свічок заломлювалося, і мозаїки «жили» та мерехтіли під час богослужінь.

Зазначимо, що напередодні підриву 1930-х років науковці встигли врятувати близько 45 м² мозаїк і фресок. Композиція «Євхаристія» потрапила до Софійського собору, а значна частина інших шедеврів (зокрема мозаїка «Дмитрій Солунський») опинилася у музейних фондах РФ. Лише у 2001–2004 роках частину оригінальних фресок вдалося повернути з Ермітажу до України.

Михайлівський Золотоверхий собор: цікаві факти, про які знають не всі

Обитель приховує безліч сторінок, які розкривають її особливу роль у долі країни. Ось найяскравіші цікаві факти про Михайлівський Золотоверхий собор.

1. Безпрецедентний подвиг Миколи Макаренка. Єдиним українським науковцем-вченим, який принципово відмовився підписати акт на знесення собору в 1934 році, був мистецтвознавець Микола Макаренко. За збереження пам'ятки він розплатився власним життям — невдовзі був заарештований і розстріляний більшовиками.
2. Невчасний заклик культурної еліти. Маловідомий суперечливий факт, у 1932 році кінорежисер Олександр Довженко публічно виступав за знесення обителі, зазначаючи в пресі, що при будівництві нового парку «Михайлівський монастир попроситься піти, він віджив свій вік». Це показує, в яких складних ідеологічних умовах нищилася спадщина.
3. Набат 2013 року, що перервав 773 роки мовчання. У ніч проти 30 листопада 2013 року свято Михайлівський Золотоверхий собор відчинив свої брами для поранених та переслідуваних студентів. А в ніч на 11 грудня дзвонар Іван Сидор безперервно бив у набат майже 4 години поспіль, піднімаючи киян на захист Майдану. Суцільного тривожного набату місто не чуло з часів монгольської навали 1240 року!
4. Унікальний музичний карильйон. Відбудована дзвіниця обладнана курантами з карильйоном із 51 дзвона. Ця електронно-механічна система дозволяє грати складні музичні твори — від церковних піснеспівів до мелодії «Як тебе не любити, Києве мій».
5. Центр духовності відновленої церкви. Сьогодні Свято-Михайлівський Золотоверхий собор є кафедральним храмом Православної Церкви України (ПЦУ), продовжуючи виконувати роль головної духовної фортеці столиці.

Нині Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир є діючим чоловічим монастирем та кафедральним собором Православної Церкви України (ПЦУ). На його території також діє Київська православна богословська академія.

Де знаходиться Михайлівський Золотоверхий собор

Свято-Михайлівський Золотоверхий собор знаходиться в самому центрі Києва, у його найстарішій історичній частині.

Точна адреса: вул. Трьохсвятительська, 8, Київ.

Орієнтири: Собор розташований на Михайлівській площі, прямо навпроти Софійського собору та поруч із будівлею Міністерства закордонних справ України і парком «Володимирська гірка».

Як найзручніше дістатися:

Станція метро «Майдан Незалежності» (синя гілка M2):

• Вийдіть на Майдан Незалежності та підніміться вгору по вулиці Михайлівській або вулиці Трьохсвятительській (прогулянка вгору займе близько 7–10 хвилин).

Станція метро «Золоті ворота» / «Театральна» (зелена гілка M3 / червона гілка M1):

• Пройдіть від Золотих воріт по вулиці Володимирській повз Софійський собор прямо до Михайлівської площі (приблизно 10–12 хвилин пішки).

Також можна дістатися до собору за допомогою Київського фунікулера.

• Підніміться зі станції метро «Поштова площа» (на Подолі) та сідайте на Київський фунікулер.
• Верхня станція фунікулера розташована безпосередньо біля входу до Михайлівського Золотоверхого монастиря та парку «Володимирська гірка».

На наземному громадському транспорті

• Тролейбуси: № 6, 16, 18 (їдуть від станції метро «Майдан Незалежності» або з боку Лук'янівки) — зупинка «Михайлівська площа» знаходиться прямо біля собору.

Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Київ.info у
Телеграм t.me/kyiv_info_nmnm

Київ.info,  фото Вандрівка, сайт Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря