Китаїв у Києві – стародавнє урочище, монастир і природний парк серед лісу

На південній околиці Києва, серед тиші Голосіївського лісу, розташований Китаїв — це унікальний природно-історичний комплекс, який поєднує археологічні пам’ятки, середньовічну архітектуру, китаївські печери, монастирські сади, стародавні кургани й мальовничі балки. Це місце, де кожен клаптик землі дихає історією, а сама природа нагадує про витоки нашої культури.

Рельєф урочища Китаїв формувався віками — пагорби, яри, ставки, густі ліси. Тут бере початок Китаївський струмок, що впадає у Чернечу затоку Дніпра, утворюючи каскад мальовничих ставків. Саме ландшафт визначив характер цього місця — природна фортеця серед пагорбів і лісу.

Історія Китаєва

Археологи довели, що територія Китаєва була заселена ще у III–II століттях до н.е. — тут знайдено римські монети, рештки поселень трипільської, черняхівської та зарубинецької культур. Найвідоміша пам’ятка — Китаївське городище, яке ототожнюють з давнім містом Пересічень. Його оборонні вали, рови та дерев’яні укріплення утворювали складну систему, схожу на «орлине гніздо».

У X–XIII століттях Пересічень став частиною оборонної системи Київської Русі. Завдяки рельєфу, водним бар’єрам і лісам він був ідеальним місцем для розташування укріпленого міста. Історик Михайло Брайчевський писав, що Пересічень «замикав київську периферію на півдні».

На початку ХХ століття Китаєво у Києві перетворилося на популярну курортну зону. Сюди ходили пароплави з Хрещатика, діяли літній театр і дачні садиби. Місцевість отримала назву Китаївські дачі, і навіть тоді тут відчувалася особлива тиша, яку не порушував шум великого міста.

Сьогодні історія Китаєва відома завдяки численним розкопкам, які виявили сліди житла, торгівлі, ремесел та навіть культових споруд.

Заповідник Китаїв

Ще за радянських часів Китаїв отримав статус пам’ятки археології та був взятий під охорону. У 1979 році було офіційно затверджено межі охоронної зони, однак сьогодні вони потребують перегляду та актуалізації. З метою збереження історичної цілісності ансамблю, пропонується розширити історичний ареал, включивши до нього Болгарський і Самбурський хутори, а також територію Преображенського скиту.

Ініціативу щодо захисту Китаєва ще наприкінці 1980-х років започаткували активісти Володимир Коваленко та Михайло Михалко. Вони запропонували передати весь комплекс — городище, поселення, кургани — під опіку Голосіївського лісництва, яке згодом стало частиною Національного природного парку «Голосіївський».

На території Китаєва розташовані дві пам’ятки національного значення — археологічна та архітектурна, а також 19 пам’яток місцевого значення. Крім того, тут знаходяться три природні пам’ятки, шість кладовищ, територія колишнього концтабору та місця поховання жертв Голодомору.

Китаївська пустинь у Києві

Після татарського розгрому 1482 року стародавнє місто занепало, але життя на цій землі не зникло. Поселення отримало нову назву — Китаєво. У XVII столітті тут виникла Китаївська пустинь, або Китаєва пустинь — скит для старців Києво-Печерської лаври.
Це був духовний осередок тиші й молитви, де в печерах оселився преподобний Досифей. У XVIII столітті архітектор Степан Ковнір спорудив муровану Троїцьку церкву, що збереглася донині. Так сформувався Китаївський монастир — святе місце, куди щороку приїжджають паломники.

У ХІХ–ХХ століттях обитель перетворилася на справжній духовний і культурний центр. Тут діяли сиротинець, притулок для вчених, відпочивали діячі культури — Олена Пчілка, Микола Зеров, Наталія Полонська-Василенко. Після закриття монастиря у 1930-х роках частину території передали під наукові заклади, а пізніше — до природоохоронного фонду.

Наразі монастир Китаївської пустині — це не лише історична пам’ятка, а й чинна святиня, що зберігає давній дух Києва.

Китаївська пустинь: адреса для відвідувачів: вул. Китаївська, 15.

Китаївські дачі

Наприкінці XIX — на початку XX століття Китаїв був одним із найпопулярніших місць літнього відпочинку для мешканців Києва. Це було справжнє курортне передмістя з дачами, садами, ставками, човнами та літнім театром.

Дачі здебільшого розташовувались уздовж нинішньої Набережно-Корчуватської вулиці, а також частково на Китаївській. Тут навіть працював народний літній театр. У Китаєві організовували археологічні екскурсії — до 150 осіб у групі, яким лекції читали провідні історики того часу.

Від Хрещатика до пристані поблизу сучасного Корчуватого (біля Китаєва) курсував пароплав. Цим транспортом добиралися як дачники до своїх літніх домівок, так і відпочивальники, охочі провести день на природі. Пароплав здійснював два рейси: вранці о 6:00 та ввечері о 16:00 до Китаєва, а зворотно — о 7:30 та 20:00. Альтернативно до Китаєва можна було дістатися й через село Деміївку на візнику — поїздка в один бік коштувала 80 копійок.

Оренда кімнати на літо обходилася в середньому 15–20 рублів, хоча траплялися й дорожчі пропозиції — до 100 рублів за сезон, а вартість продажу дач могла сягати 1500 рублів.

За даними «Путівника» 1912 року, серед недоліків Китаївських дач згадували цегельні заводи, які погіршували якість повітря. Водночас серед переваг відзначали прекрасні умови для купання, човнових прогулянок і риболовлі. Поряд розташований Чорний ліс з Китаївською пустинею та печерами. У день Святої Трійці тут проводили традиційний ярмарок, а влітку відпочивальники мали змогу відвідати концерти в літньому театрі.

21 червня 1898 року, в період утисків українського театру з боку царської влади, у Мишоловці (на території садиби родини Сніжко, сучасна вулиця Квітки-Основ’яненка) освятили народний літній театр.

Китаївські дачі приваблювали багатьох діячів культури та мистецтва. Тут у різний час відпочивали Олена Пчілка, Микола Лисенко, Панас Саксаганський, Катерина Бек, Микола Бобрецький, Лука Войно-Ясенецький, Василь Єрмаков, Тетяна Кузьмінська, Катерина Савицька, Михайло Медведєв, Одарка Романова.

У 1920-х роках у Китаєві проводив літо Михайло Грушевський. Він працював у тиші виноградного саду, милуючись дніпровськими краєвидами. У своїх листах і спогадах сучасників згадується саме ця дача, розташована у Виноградному саду. Наприклад, у 1926 році Грушевський писав, що через сильну зливу його гість — пастор Василь Кузів — ночував саме на цій дачі.

Поруч і досі зберігся будинок, у якому мешкала Людмила Старицька-Черняхівська — донька видатного драматурга Миколи Старицького.

Парк Китаїв у Києві

Сучасний парк Китаїв — зелена оаза міста, де історія переплітається з природою. На території розташовані китаївські печери, старовинні дерева, джерела, китаїв купель, де досі здійснюють обряди освячення води. Тут можна побачити понад трьохсотлітні дуби, мальовничі схили над озерами, а також вікові берези, метасеквойю та трьохсотлітній каштан — живі свідки минулого. Особливою пам’яткою є старий дуб біля Самборського провулку, що вражає своєю величчю та історією.

Китаїв межує з «Національним природним парком «Голосіївський» , тому фактично є його частиною. Це місце часто називають «легенями столиці». Урочище охороняється державою — тут діють обмеження на забудову, а межі історичного ареалу потребують розширення, щоб зберегти цілісність ансамблю.

Який район Китаїв? Це частина Голосіївського району Києва з багатою історією та природою. Туристи часто шукають у мережі, як доїхати до Китаєва або Китаївська пустинь як доїхати — дістатися сюди можна від станцій метро «Видубичі» чи «Голосіївська», далі автобусом до вулиці Китаївської.

Щоб спланувати вдалу прогулянку можна переглянути «Китаїв Карта» на сайті НПП «Голосіївський».

Свіжі новини у вашому смартфоні! Підписуйтесь на Київ.info у Телеграм t.me/kyiv_info_nmnm

Київ.info,  фото з відкритих джерел